2011 р. Війна за музей

Уляна Депутович

16 Вер 2011

Міністерство оборони хоче забрати у львівської громади приміщення Музею національно-визвольної боротьби

Цього року Музей національно-визвольної боротьби, що на вулиці Лисенка, 23а, мав відчинити свої двері для перших відвідувачів. Однак, чи побачать вони колекцію з близько п’яти тисяч експонатів, невідомо. Міністерство оборони, яке користувалось приміщенням до музейників, заявило, що хоче його повернути. Військові аргументують тим, що передача приміщення у комунальну власність відбулась в односторонньому порядку, без погодження Міністерства оборони.

Приміщення теперішнього музею належало військовим від 1959 року. Тоді львівська громада добровільно передала його у власність Карпатського військового округу. За словами Володимира Бойка, завідувача відділу визвольної боротьби України Львівського історичного музею, з 1997 року через брак коштів Західне оперативне командування не опікувалось приміщенням і не здійснювало жодних ремонтно-реставраційних робіт. У той час представники ЗОК уже були готові передати будівлю в комунальну власність. У червні 2004-го львівський міськвиконком вирішив створити Музей національно-визвольної боротьби у приміщенні на вул. Лисенка, 23 а.

Своєю чергою, ЗОК надав міськраді погоджувальний лист, де висловив готовність передати цей будинок у комунальну власність міста. Відтак у міськраді провели всі необхідні процедури і у 2004 р. взяли приміщення на баланс міста. У квітні наступного року його передали в оренду Львівському історичному музею терміном на 50 років. Облаштування музею та ремонтно-реставраційні роботи приміщення проводили коштом обласного та міського бюджету.

– Зараз виконано 60% робіт на суму понад 5 млн грн. Цього року завдяки підтримці голови Львівської ОДА Михайла Цимбалюка та голови облради Олега Панькевича ремонтні та реставраційні роботи активізувались, – розповів пан Бойко. – Проте 10 серпня 2011 року Міністерство оборони України подало судовий позов на Личаківську райадміністрацію про визнання протиправним розпорядження щодо оформлення прав власності на цей будинок територіальної громади міста.

За словами Володимира Бойка, в позовній заяві Міноборони йдеться про те, що рішення Личаківської адміністрації є незаконним і завдало великої шкоди державі Україна.

Судовий позов – тільки частина проблеми. Річ у тім, що в будинку, де розташований музей, з 1980-х років є дві квартири, одна з яких приватизована. Задля розширення площі музею, яка була виділена ухвалою міськради, його керівництво планує відселити мешканців цих квартир. Проте поки що з будинку, який є не лише архітектурною, але й культурною пам’яткою, мешканців ніхто не відселяє.

– Для вирішення цієї проблеми поки що не виділено жодних коштів. Цим питанням ніхто не займається. За відселення повинна взятись як обласна, так і міська рада на паритетній основі, – переконаний Ігор Рожинівський, радник голови Львівської облдержадміністрації.

Члени громадської ради музею рішуче налаштовані відстоювати свої права на приміщення. Вже готується звернення до міської, обласної та державної влади, в якому активісти громадської ради закликають передати будівлю у власність Львівського історичного музею.

– Якщо українське військо – самодостатня організація, яка спрямована на захист держави, ідея створення Музею національно-визвольної боротьби близька і зрозуміла для Збройних сил України. Гадаємо, це звичайне непорозуміння, – зазначив Володимир Бойко.

Доля Львівського музею національно-визвольної боротьби ще не визначена. Проте якщо музей все-таки вдасться врятувати, його частину площею близько 200 кв. м планують здати в експлуатацію вже до кінця вересня.

Іван Лозинськимй, голова Личаківської райадміністрації м. Львова:

Спільно з ЛМР і ЛОДА готується заперечення позовної заяви. Ми наполягаємо, що ухвала сесії прийнята правильно. Спільно з директором музею ми напрацювали відповідь на цей позов і готові в судовому порядку відстоювати свою позицію. У нас є всі необхідні документи. Адже місто передало приміщення на вул. Лисенка, 23, на баланс Личаківської адміністрації. Ухвалою сесії ми, відповідно, уклали договір про оренду цих приміщень із музеєм.

Відселення мешканців із квартир у будинку на вул. Лисенка, 23а, стане другим етапом облаштування музею. За проблему керівництво візьметься після того, як здасть в експлуатацію першу частину музею. Це специфічні квартири, в яких залишилось вісім мешканців з пропискою військових. Зараз порозуміння з ними немає. Проте ця проблема належить до компетенції міськради.

Микола Гуцуляк, прес-секретар військового прокурора Західного регіону України:

Судовий позов Міноборони щодо цього приміщення не стосується Музею національно-визвольної боротьби. Йдеться лише про те, що приміщення на вул. Лисенка, 23 а, було передано в комунальну власність незаконно. Повинні бути відповідні документи, рішення. Перевірка законності передачі приміщення в комунальну власність проведена на вимогу генпрокурора та президента.

Гадаю, люди, які намагаються відшукати у цьому позові політику, говорять про патріотичність, керуються лише емоціями. Звісно, ми враховуємо, що на приміщення є певні сподівання, вкладено значні кошти, але в цій ситуації передусім йдеться про дотримання закону.