Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Нищівна злива – на голову безцінної скульптури Пінзеля!

Дата: 03.09.2010

Під цим заголовком уже виходила критична публікація, але ЗІК його повторюватиме доти, доки скульптури Іоанна Георга Пінзеля, які за рік поїдуть на виставку до паризького Лувру, і далі мокнутимуть під львівськими дощами … у приміщенні музею. Холодні осінні дощі, які раптово обірвали літо, знову стали руйнівним чинником у Львівському музеї дерев’яної барокової сакральної скульптури на пл. Митній, де зберігається найбільша в Україні колекція скульптур Пінзеля.

Програма, за якою наступного року шедеври рококової пластики мають демонструватися у Франції, з українського боку не фінансується. «По цій програмі фінансування нема. Лувр попросив, щоб Україна виділила гроші на опакування, а дорогу, транспорт, страхування – то все платять вони. Зараз ми отримали з Міністерства культури відповідь, що міністерство не має ніяких грошей, навіть на упаковку. Ну, якщо не буде упаковки з України, то Лувр все упакує», – сказав генеральний директор Львівської галереї мистецтв, Герой України Борис Возницький, який окрім всього нагадав, що дах над музеєм відкритий і музей заливає.

«Також у критичному стані крівля над в’їзною брамою Золочівського замку. Там також все відкрито, відколи дах провалився під вагою снігового покриву. І при цьому ні одної гривні за цей рік ми не отримали на ремонт. Минулого року також на замки не було нічого», – прокоментував ЗІКу ситуацію на пам’яткоохороних об’єктах Борис Возницький.

Під час музичної ночі до Міжнародного дня музеїв у музеї Пінзеля протікав дах і обвалювалася штукатурка. Це ганьба владі Львова! «Нехай би вже до Лувра роботи Пінзеля везли, бо тут їм смерть», – кажуть музейники.

«Нам довелося спостерігати дійство під дощем усередині храму», – ділився враженнями зі своїми колегами-музейниками під час спільної поїздки замками «Золотої підкови» працівник Національного музею у Львові ім. А. Шептицького Остап Лозинський.

Слова свідка нічної музично-дощової атракції підтвердила директорка Музею сакральної барокової скульптури Леся Банах. «І лилося, аж дзюрчало, й шматки штукатурки відвалювалися. Замокли фрескові розписи, тепер слід очікувати висолень і грибка. На стелі над славнозвісним Пінзелевим Самсоном, що роздирає лева, утворилася велика темна пляма. Текло так, що поряд скульптурне зображення святого, пофарбованого білою фарбою, довелося відсунути разом із постаментом, – із калюжі під ним вибрали кілька відер води.

На карнизах експозиційних стін досі стоять калюжі, а там же прокладено електромережу, яка може будь-якої хвилини закоротити! До того ж, експозиційні стіни зроблені із ДСП, вони втягують вологу і розповзаються. Надмір вологи та її відсотково різке коливання у приміщенні шкодить безцінній скульптурі Пінзеля. Авторський шар левкасу і позолоти здувається й лущиться. Цей процес не зупинити…

Нехай би вже до Лувра роботи Пінзеля везли, бо тут вони у невідповідних умовах, тут їм – смерть! Колишній дах, хоч був старим, але не тік, а новітня «реставрація» принесла повну розруху. Я не знаю у Львові іще одного такого музею, який би (як зовні, так і всередині) був у настільки плачевному стані…», – розпачає Леся Банах.

«Музею Пінзеля багато ще чого треба: полагодити дах, зробити фасади, реставрувати й підсвітити скульптури. Я давно просив гроші на реставрацію. Але це важко з місця зрушити», – каже директор Львівської національної галереї мистецтв Герой України Борис Возницький.

У не меншому розпачі й сусіди музею – поліграфічний коледж на пл. Митній, розташований у колишніх монастирських келіях. Адміністрація коледжу неодноразово писала скарги про те, що безгосподарні музейники спричинюють замокання навчального корпусу. Однак музей у цій історії виглядає таким же потерпілим, як і коледж. Майстри, що міняли крівлю, зняли старе покриття, а нове не скрізь поклали. Затулили цератою, та й шукай вітру в полі…

«Виконавців робіт нам підшукало Управління капітального будівництва Львівської міської ради, яке було розпорядником коштів й уклало угоду підряду із фірмою», – пояснив заступник директора Львівської національної галереї мистецтв з господарських питань Роман Заячківський. (Тендер на реставраційно-ремонтні роботи у музеї Пінзеля на Личаківській, 2 УКБ Львівської міськради оголосило 26.05.2008 і визначило переможця 08.09.2008 р.).

«Із музеєм у нас спільна стіна, тільки їхній дах вищий, його зробили без виступу над стіною. Відтак стіна часто замокає. Щойно ми зробимо ремонт, як одразу ж нас заливає. По кілька разів перебілювали! Торік заливало три рази і то так, що із третього поверху вода лилася на другий! Найприкріше, що збитків зазнає бібліотека: її екстер’єр, книжкові шафи, і найцінніше – книги!

Через ці замокання приміщенням бібліотеки неможливо користуватися, там стоїть невищезний дух цвілі й плісняви, здувається паркет, меблі, а перенести бібліотеку і її фонди кудись в інше місце ми не маємо змоги. Взимку ми підставляли бляху, щоб уникнути замокання, але при таких дощах, як нині, це мало допомагає. Стіна від вологи руйнується. Уся причина – у недобросовісному ремонті крівлі над костелом. Відколи ми перекрили свій дах оцинкованою бляхою, не маємо жодних проблем: у приміщеннях сухо, ніде ані плямки.

Натомість, над костелом мідні аркуші вистеляють недбало, навіть стін не вкривають, не кажучи вже про те, що в одному місці дах зірвали й не настелили. Мідні окисли із дощівкою спливають на наш цинковий дах і роз’їдають його, а шматки цегляної потерухи із стін, що руйнуються. Забивають наші ринви, від чого вода не маючи стоку, перезволожує й без того вологі стіни.

І що цікаво, ми залишаємося сам на сам із проблемою, до нашого голосу не дослухаються», – каже заступник директора коледжу із адміністративно-господарської роботи Олег Ковалишин.

Хоча насправді, влада повинна до таких тривожних сигналів дослухатися насамперед. Адже, з одного боку, подібна злочинна безгосподарність загрожує існуванню архітектурної пам’ятки та скульптурної спадщини Пінзеля, а з іншої, – безпеці та здоров’ю людей, які працюють і навчаються у коледжі. Зрештою, випадковим перехожим пл. Митної це також загрожує, бо ті уламки, які зараз осипаються на сусідні дахи, можуть осипатися й на голови.

І в тому, що більш, ніж ймовірно, перезволожена зусібіч споруда якогось дня не встоїть, підтвердив зовнішній огляд костелу: жодна ринва з бічного фасаду землі не сягає, після ремонту 2008 р стеля музею нагадує сито, тобто стінам доводиться всотувати всі опади, безсило опираючись власному «опаду».

«Останнім часом обіцяні гроші з Міністерства не «доходять» до Львова. Так залишили без фінансування перехідний об’єкт – музей Іоана Пінзеля. Там частково замінений дах із південного боку, але фактично сам музей і фасад є в критичному стані. Підтягає волога і є загроза стінопису, – каже очільниця управління охорони історичного середовища Львова Лілія Онищенко. На проблему музею Пінзеля в управлінні тільки безпорадно розводять руками.

Хоча ні, не тільки, бо коли почитати заяви очільниці про спільні німецько-українські та польсько-українські проекти порятунку архітектурної спадщини, про те, що для реставрації музею Пінзеля проситимуть кошти в Євросоюзу тощо, – складається враження про бурхливу діяльність. Тільки пам’яткам від цих заяв не ліпшає. Ми їх втрачаємо…

До цього лишається лише пригадати, як на ініціативі незалежного культурологічного часопису «Ї» з підписання декларації про Рік Пінзеля був особисто мер Львова Андрій Садовий, який до цього часу так і не прозвітував перед громадою про реальне проведення заходів, за які від був відповідальний особисто у «Плані відзначення 2007 р як Року скульптора Іоанна Пінзеля». Чи варто й нагадувати, що те, за що брався Андрій Садовий виконане не було?

Музей сакральної барокової скульптури Іоанна Георга Пінзеля розташований у пам’ятці архітектури XVII ст. (колишній костел кларисок). Будівництво костелу під назвою Непорочного зачаття закінчено у 1607 р. У 1749 р. монастир розширили. Після скасування монастиря 1782 р. костел перетворили на склад тютюну, а в монастирських приміщеннях розташувалися митні служби. 1898 р. костел передали гімназії.

У 1899-1900 рр. тут провели відновлювальні роботи. Ще одна реставрація відбулась у 1937-1939 рр. для пристосування приміщення під гарнізонний костел. У костелі збереглися фрески Станіслава Строїнського, виконані у 1760-х роках на теми Старого і Нового Завіту, з життя святих монашого ордену бернардинок-кларисок.

За час використання костелу під склад фресковий живопис південної стіни був знищений. На місці втрачених фресок у 1898-1899 рр. з’явилися три композиції на теми польської історії роботи художника Т. Попеля: «В’їзд Собеського до Відня», «Присяга Яна Казимира у Львівському кафедральному костелі», «Оборона львівського бернардинського монастиря».

З 1978 по 1996 р. музей функціонував як виставковий зал сучасного мистецтва. Згодом тут розташували колекцію львівської барокової скульптури, зібрану Львівською галереєю мистецтв під час експедицій 1960-1970 рр., зокрема й залишки уцілілої спадщини Іоанна Георга Пінзеля – визначного європейського скульптора, якого називають «галицьким Мікеланджело».

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»