Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Котлярська вул.

Вулицю Шпитальну з вулицею Балабана з’єднує вулиця Котлярська, названа так 1885 року, оскільки раніше тут були майстерні з виробництва котлів. У житловому будинку № 1 за польських часів містилася робітнича споживча спілка “Солідарність”, зараз – магазин будівельних матеріалів. На фасаді будинку – меморіальна таблиця, яка засвідчує, що тут 1906 року мешкав класик єврейської літератури Шолом-Алейхем. Під № 3 за Польщі була біжутерія Фрайліха, тепер тут кафе “Українські страви”, кафе “Чанахи” та магазин “Мисливський рай”. У житловому будинку № 5 за польських часів був продаж есенції до горілки Шадріха. Під № 6 від 1840 року існувала одна з найстаріших лазень Львова, що належала Мейзельсу, в часи СРСР це була лазня № 2 з пральнею самообслуговування, яка проіснувала до 1990-х, нині тут Львівське міське управління юстиції й РАЦС Шевченківського району. У житловому будинку № 8 до 1939 року містилася 1-ша монопольна фабрика ниток “Золотий корабель” Якуба Заума, зараз тут кафе-бар “Вікторія”. 2007 року власник відновив оригінальні рекламні написи польських часів на стінах. У житловому будинку № 16 у 1950-х була лазня й перукарня, тепер – ремонт одягу. Забудова вулиці – класицизм і сецесія.

Вулицю Шпитальну з вул.Котлярською з’єднує вулиця Таманська, названа так 1946 року. Від 1895-го вона називалася Алембеків на честь львівської патриціанської родини XVI-XVII століть. За польських часів у житловому будинку № 5 працював молочний магазин Мейблюма, а під № 11 – жіноча й чоловіча загальноосвітні школи імені Чацького: за СРСР це була українська школа № 11, від кінця 1970-х тут міститься Навчально-технічний центр учнівської молоді. У житловому будинку № 12 за Польщі був малярський заклад Штайна. Забудова вулиці – віденський класицизм.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 4 квітня, 2008 року, № 48 (356)