2009 р. Пасаж Міколяша поверне Львову дух історії й вишуканість

Олег Довганик

Дата: 18.08.2009

Матеріал «Дерибан землі по-львівськи», опублікований на нашому сайті 2 серпня, викликав чимало дзвінків та запитів у редакцію, у яких читачі просили ще раз дослідити тему будівництва Пасажу Міколяша у Львові. Люди переконували, що відновлення Пасажу у місті повернуло б Львову втрачений дух культурного міста, дух історії. Пасаж Міколяша обов’язково став би комфортним місцем відпочинку та ділових зустрічей як для львівської бізнесової публіки, творчої інтелігенції, так і для іноземних туристів, які б із задоволенням їхали до міста, щоб подивитися на відновлену «родзинку» старовинного міста Лева.

ЗІК вирішив докладніше дослідити і цей бік історії, висвітленої у попередньому матеріалі і натрапив на дуже цікаві факти.

Пасаж Міколяша був особливим, пам’ятним місцем Львова до 1939 року, коли його під час бомбардування було зруйновано. Тоді, до слова, також зруйнували і Церкву Святого Духа – теперішній Львівський поштамт, і будинок, на місці якого розміщений Вернісаж. Пасаж Міколяша був місцем зустрічей та відпочинку місцевої інтелігенції, де можна було за горнятком ароматної кави вести довгі зустрічі. У Пасажі Міколяша був і кінотеатр. Як не дивно, але можна було купити навіть автомобіль (на територій Пасажу був салон «Сітроену»).

Після бомбардування Пасаж відновлювати так ніхто і не став. Радянська влада дала своє: ставка робилась на розвиток промисловості, а не культури та відпочинку. Пасаж втратили на довгі роки, а землю розділили і розподілили.

Занурення в історію

Пасаж Міколяша носить прізвище людини, яка була генератором ідеї його створення. Починався він з аптеки на Коперніка, 1, яка потім увійшла у склад акціонерного товариства, що було створено для проекту «Пасаж». Саме будівництво Пасажу розпочалося наприкінці 19 століття, у 1896-1898 роках. Процес реалізації проекту тривав понад шість років.

За цей час встигли збудувати прохід зі скляним накриттям, з дебаркадером, де були розміщені і ресторани, і кафе, і бутіки, і кінотеатр, і магазини. Між усім цим була крита прогулянково-відпочинкова зона, яка була утепленою. Взимку відвідувачі Пасажу могли зняти пальто і вільно прогулюватися територією.

Перша черга Пасажу починалася з Коперніка, а друга – завершилася будівництвом споруди на вулиці Вороного, де сьогодні знаходяться навчальні приміщення Львівського державного коледжу легкої промисловості. При будівництві Пасажу були використані останні на той час інженерні рішення. Над його оздобленням працювало дуже багато відомих як польських, так і українських архітекторів, які зробили оздоблення фресками на пілонах і контрафорсах античної тематики. А саме скло, котре убезпечувало відвідувачів від примх погоди, було кольоровим і вдень на сонці від нього мерехтіло різнобарвне світло.

Що цікаво, як стало відомо ЗІКу, ще досі збереглися приміщення котельні, в якій стоять котли-теплогенератори. Ті самі, які обігрівали Пасаж до його зруйнування. Збереглися й світлини, які є свідчать доказом унікальності виконаних робіт. Пасаж став свого року культовим місцем для львів’ян. Відомо, що багато діячів культури та мистецтва, львівської інтелігенції саме там мали місце для зустрічей. На той час це була дуже активна частина міста Львова…

Багато людей у Львові вважає, що «Пасаж» було зруйновано у 1941 році, хоча насправді це сталося у 1939 році, коли німці почали бомбардувати Польщу і, в тому числі, і Львів.

Радянська влада відновити Пасаж … забула

До відновлення «Пасажу» нікому не було діла. Коли йшла війна, було не до того, а по війні у радянської влади руки до відновлення споруди так і не дійшли. Натомість ще більше її зруйнували: посередині подвір’я збудували паркан, який розділив прохідну частину Пасажу. Одна половина споруди Пасажу з вулиці Вороного була передана теперішньому Львівському державному коледжу легкої промисловості. Земля залишилася в управлінні місцевої громади.

Сам паркан побудували частково із зруйнованих решток Пасажу Міколяша. Таким же способом поділили й інші частини Пасажу. Сьогодні з подвір’я вулиці Ференца Ліста можна побачити частину такого паркану.

Стан справ сьогодні

Відновлення Пасажу Міколяша у Львові повернуло б місту інтелігентність. Попри велику кількість «забігайлівок» у нашому місті, на жаль, не має подібних відпочинкових місць для ділових та особистих зустрічей і прогулянок.

Сучасний соціум потребує відновлення «старих добрих» традицій. Ми починаємо відбудовувати не тільки культурні традиції, які втрачені часом, але й, прагнучи до європейської спільноти, ми повинні відродити свої цінності, з якими можемо стати не тільки географічною, але й культурною частиною цивілізованого світу.

У попередньому матеріалі ми згадували про ДП «Албіс Компані», яке виявило бажання відтворити Пасаж Міколяша у Львові. Провівши додаткове розслідування, ЗІКу вдалося зустрітися із Президентом ДП «Албіс Компані» Андрієм Іоновим, який розповів про своє бачення відновлення споруди «Пасажу», про проблеми, які виникають на цьому шляху. Наша зустріч проходила у відомому ресторані у Львові на проспекті Шевченка, 21 у Львові, який Андрій Іонов називає «випробувальним майданчиком» для відновлення Пасажу Міколяша.

Патріот Львова хоче відродити Пасаж Міколяша. Інвестор проекту розповідає, що живе бажанням відтворення Пасажу у Львові. «Я народився у Львові, я патріот і громадянин цього міста і хочу для нього якнайкращого. Це мої аргументи щодо відновлення «Пасажу», – каже Андрій Іонов. Львів уже далеко не є промисловим центром, адже усі великі заводи міста фактично не працюють. Тому майбутнє Львова за культурним розвитком. За словами Андрія Іонова, відновлення Пасажу відновить атмосферу древнього Львова.

Інвестор розповідає, що займається проектом уже понад п’ять років. Весь цей час тягнеться бюрократична тяганина, через яку не можна приступити безпосередньо до відновлюваних робіт. Він визнає, що проект мусить мати і економічний ефект, адже ніхто із інвесторів не буде «дарувати» кошти, але переконує, що основна мета інша. «За п’ять років різної тяганини проект став майже економічно нерентабельним, але він має соціальне спрямування. Хочу зробити це для львів’ян», – каже він.

Ще до початку Другої світової війни Львів не був промисловим містом, але попри це був достатньо багатим. Вигравало місто через торгівельні шляхи, які ним проходили, а також через потік туристів. До Львова приїжджали на відпочинок дуже багато поляків, адже саме у нашому місті були найбільші і найкращі ресторани та казино.

Зараз Львів, як промислова зона, майже зруйнований: зупинилася ЛОРТА, майже перестав працювати «Кінескоп» розвалився «Завод телеграфної апаратури», ледве виживає ЛАЗ. Задля розвитку свого міста сьогодні знову має бути ставка на туристів. Але туристів, як відомо, треба привабити. Над цим і повинні працювати львів’яни, насамперед молодь. Схожу концепцію розвитку міста має і Андрій Іонов, який каже, що проект відновлення Пасажу дуже подібний до загальної концепції майбутнього Львова.

Непомітна робота відновлення Пасажу

Ідея відновлення Пасажу виникла вже давно. Кафедра архітектури НУ «Львівська політехніка» розробляла перші ескізні проекти можливості відтворення Пасажу ще на початку 90-х років. Займалися цим і в інституті «Укрзахідпроектреставрація» ще за часів нині покійного народного архітектора України, тодішнього директора Могитича.

Долучилася до справи і Львівська міська рада. Розуміючи, що дуже важливо створити у центрі міста зону, де люди могли б відпочивати та спілкуватися, мерією було прийнято рішення про започаткування процесу відтворення Пасажу Міколяша у Львові як проекту. Ідея цього проекту була виставлена на експозиції на Інвестиційному ярмарку у Львові. «Інвестором цього проекту стало Дочірнє підприємство «Албіс Компані», що було затверджено відповідним рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради», – розповів Андрій Іонов.

За його словами, були й домовленості про те, «що як ми зможемо залучити інвестиції і відновити Пасаж, то ми беремо на себе відповідальність за відтворення фасадної частину і відновлення Пасажу як пам’ятки архітектури». У домовленостях навіть йшлося про те, щоб повністю відновити тодішній живопис пам’ятки.

Інвестор фактично отримав жорсткі умови й обмеження щодо своєї роботи. Йдеться про те, що у Львові потрібно зробити копію зруйнованого Пасажу, а це не тільки живопис чи покриття склом, але й територія, на якій він був розташований. Саме це і стало причиною затягування процесу реставрації. Почалися суди, звинувачення у посяганні на клаптик землі, на якому частково розміщений сучасний Львівський державний коледж легкої промисловості.

Щоб повноцінно приступити до виконання робіт, було прийнято рішення умовно розділити їх на дві черги. Перша черга відновлення Пасажу Міколяша – це відновлення ще збережених руїн. Це і є комплексна забудова, яка б логічно лягала на збережений фундамент і давала б можливість повністю відтворити одну цілісну частину колишнього великого Пасажу.

Цей проект, каже Андрій Іонов, пройшов стадію містобудівельного обґрунтування, а також обов’язкову, згідно із чинним законодавством України, серію публічних обговорень, так звану Містобудівну раду-1 і Містобудівну Раду-2. Містобудівельна рада-1 проводиться із залученням усіх бажаючих представників громадськості і представників управління архітектури. Там вислуховуються і враховуються усі побажання львів’ян. А містобудівельна рада 2 – це вже звужене коло людей-фахівців: архітекторів, будівельників, проектантів і вчених, дотичних до галузі.

Не можна забувати і про те, що цей проект знаходиться у ареалі ЮНЕСКО, тому він повинен отримати «зелене світло» і від ЕКОМОСу (представництва ЮНЕСКО на Україні, яке спостерігає за подібними проектами, – ЗІК).

Усе це пройдено. Андрій Іонов каже, що за майже п’ять років назбирав понад трьохсот печаток від різних структур, які дають «добро» на проект. На публічні слухання були запрошені і представники Львівського державного коледжу легкої промисловості, які висловлювали свої зауваження до проекту. «Ми намагалиcя знайти якісь дотичності, намагалися пояснити, що ми нічого апріорі не можемо мати проти Коледжу легкої промисловості, але, на жаль, порозуміння і компромісів так і не було досягнуто. Потім уже почалися суди», – каже Андрій Іонов.

Реалізація проекту не мала б стояти на місці, адже депутатський корпус Львівської міської ради уже двічі давав «добро» на проект, однак усе загрузло у судах. «А це перша спроба відновити Пасаж у Львові, відновити ауру міста і створити туристичний об’єкт. Якщо буде Львів привабливим, буде кращою і економіка міста», – пояснює Андрій Іонов.

До слова, якщо Пасаж буде збудовано, то у Львові «одним махом» можна вирішити ще одну проблему: у Пасаж можна перенести «Вернісаж», що якраз відповідатиме функції «Міколяша».

Освітяни проти

Проти відновлення у Львові Пасажу Міколяша виступив Львівський державний коледж легкої промисловості. Аргумент єдиний – земля належить коледжу. Натомість інвестор запевняє, що з великою повагою ставиться до освітян, але їх позиція є неконструктивною. «Ми не вороги дітям і педагогами. Цей заклад має розвиватися і надалі випускати таких необхідних для економіки України фахівців. Але одне одному не має заважати, адже йдеться про розвиток центральної частини міста», – каже Андрій Іонов.

Він наголошує, що незважаючи на те, чи інвестором буде «Албіс Компані», чи інший інвестор, чи його взагалі не буде, а відновлення Пасажу буде здійснюватися за кошти Львівської міської ради, але Пасаж Міколяша потрібно відновити у його первинному вигляді. «Люди, які проти відновлення Пасажу Міколяша, стоять на застарілих позиціях. У їх діях є певний елемент ретроградства, мовляв, ми не хочемо жодних змін, хай буде так, як є, аби гірше не було», – наголошує Андрій Іонов.

Однак коледж може залишатися на своєму місці, але Пасаж можна відновити. Адже земля, яку потрібно для історичної частини Пасажу, становить лише маленьку частину подвір’я коледжу. Також будівництво Пасажу не заважатиме і навчальному процесу, адже буде встановлено відповідну огорожу. Так, будуть побудовані ресторани і магазинчики, але поблизу навчального закладу й так не мало подібних закладів, які не заважають навчальному процесові.

Про суди

«Спочатку я як інвестор цього проекту намагався своїми силами розчистити правову площину питання, але тепер до цієї розчистки долучилася і Львівська міська рада, яка подала відповідні позови», – розповідає він. Зроблено це було з метою допомогти інвестору у реалізації проекту, яким до речі, уже багато зроблено: виконано пошукові, археологічні роботи, розроблено проектування.

«Ми не можемо це зреалізувати, доки не витримаємо правову процедуру. І через це було подано позови до судів, які зараз розглядаються, готуються документи. Позиція Львівського коледжу легкої промисловості мені не зрозуміла», – наголошує Андрій Іонов. Тепер включилося Міністерство освіти і науки України, яке активно скеровує своїх представників на дослідження цього псевдоконфлікту, адже конфлікту, як такого, немає. Мені не зрозуміла позиція Міністерства. В мене особисто нормальні стосунки з директором коледжу пані Креденець, з її заступницею.

Про іноземні інвестиції

Пояснив інвестор і інформацію щодо заснування фірми у Кіпрі. З його слів, в результаті ряду переговорів вдалося домовитися з інвестиційними компаніями за кордоном, які погодилися інвестувати у цей проект. Їм було запропоновано схеми інвестування, за якою це інвестування відбувалося з фірми, яка є під їхнім контролем.

Зрозуміло, що інвестор хоче мати право контролю за інвестиційними потоками. «У зв’язку з тим, що це давало можливість отримання дешевих кредитів (не за такими відсотками, як на Україні), а реальних середньотермінових кредитів, було прийнято таке рішення», – каже Андрій Іонов. Він також наголосив, що Кіпр уже давно не є країною «офшорної зони». Він каже, що «у Кіпрі були сильно здивовані інформацією про те, що вони належать до «офшорної» зони». Ця країна давно вже є членом Євросоюзу, яка виконує всі вимоги перед членами ЄС.

До слова, іноземні інвестиції в економіку України – це благо, а зовсім не пляма, як це намагаються представити недоброзичливі опоненти.

Замість висновку

У Львові є велика кількість «забігайлівок», магазинів і навіть ресторанів, однак не має комплексного місця відпочинку. Відновлення Пасажу Міколяша дало б місту новий поштовх для розвитку.

Не хочеться нікого образити у цьому матеріалі, але ми, люди 21 століття, повинні мислити іншими категоріями, дивитися на перспективу розвитку свого міста з висоти історії та цивілізованого розвитку інших країн. Не хочеться повторювати відомої приказки: «Чого бідний….», але ті, хто виступає проти відновлення Пасажу Міколяша, повинні зрозуміти, що такими діями вони виступають проти розвитку Львова як такого!

Інша проблема, яку також можна вирішити із відновленням Пасажу – це економічний зиск, який місто зможе утримувати від напливу туристів. Давайте разом розбудовувати наше місто, панове!

Джерело: “Західна інформаційна корпорація”