Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

Ко

Коновальця вул.

Вулицю Бандери з вул.Труша з’єднує вулиця Коновальця, названа так 1992 року на честь видатного військового й політичного діяча, голови проводу ОУН Євгена Коновальця (1891-1938).

Це засвідчує пам’ятна таблиця на початку вулиці на фасаді будинку за адресою: вул. Бандери, 55. Від 1892-го вона мала назву 29 Листопада на честь дня початку (1830 рік) польського національно-визвольного антиросійського повстання у Варшаві, 1940-го її назвали Енгельса на честь основоположника комунізму, за часів німецької окупації вулиця називалася Германенштрассе, у 1944-1992 рр. – знову Енгельса.

У будинку № 4 за польських часів була бурса імені Пірамовича й малярський заклад Браумберґера “Пластика”, від 1950-х – гуртожиток Торгово-економічного інституту, зараз тут військкомат Франківського району.

У житловому будинку № 6 у 1950-х працював дитячий будинок № 7.

Під № 12 за польських часів був “Дім емігрантів”, зараз тут гінекологічне відділення 5-ї міської клінічної лікарні.

Під № 20 та № 22 за Польщі містився санаторій Vita, крім того, у будинку № 20 був магазин м’ясних виробів “Бекон”, зараз тут пульмонологічне, нефрологічне й терапевтичне відділення 5-ї міської клінічної лікарні.

На фасаді житлового будинку № 31 – пам’ятна таблиця, яка інформує, що тут у 1908-1940 рр. мешкав український природознавець, антрополог Іван Раковський.

У житловому будинку № 37 до війни функціонувало підприємство з будівництва криниць Домініка.

На місці неіснуючого будинку, де нині дитячий майданчик, за польських часів містилося сільськогосподарське товариство “Зетпероль”.

У будинку під № 42 за часів СРСР був опорний пункт правопорядку.

У 5-поверховому житловому будинку № 50 1950-х працює продуктовий магазин “Темп” і бар.

У будинку № 51 за часів СРСР був промтоварний магазин, зараз тут фірма “Орбі”, яка виготовляє системи опалення.

У житловому будинку № 62 у 1950-х містилося ательє індпошиву одягу, нині тут магазин “Хліб”.

У будинку № 75 за часів СРСР працював овочевий магазин, зараз будинок переобладнують.

На місці 9-поверхового житлового будинку кінця 1970-х № 97 за польських часів була фабрика гіпсу “Франц Юзеф і сини”, акціонерна електротехнічна спілка “Електрон” і фабрика меблів та іграшок “Мікрокосмос”, за радянських часів тут містився овочевий магазин, нині – поштове відділення, магазин “Продукти” і крамниця косметики й побутової хімії “Веста”.

Під № 102 за Польщі була цегельня Полянкі, зараз – кафедра дизайну Українського державного лісотехнічного університету.

9-поверховий готель “Турист” під № 103 збудовано в 1970-му, за часів СРСР тут працював ресторан, а в 9-поверховому будинку 1970-х № 105 тоді містився магазин “Продукти”, зараз тут меблевий магазин “Промінь”.

У 1950-х під № 115 був дитячий туберкульозний санаторій № 2, зараз цієї адреси не існує.

Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм, вілли, 4-5-поверховий конструктивізм 1950-1960-х, нові забудови 2000-х років.

Вулицю Гіпсову з вул.Коновальця з’єднує невелика вуличка Семірадського, названа так 1910 року на честь художника ХІХ століття, автора знаменитої завіси Львівської опери “Парнас” Генрика Семірадського. У часи німецької окупації мала назву Рубенсґассе.

Забудова віллова. Вулиця не має жодної адреси. За польських часів виходила до вулиці Антоновича.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 23 листопада 2007 року, № 213 (283)

Вулицю Коновальця з вул.Антоновича з’єднує вулиця Художня, названа так 1950 року. Від 1927-го вона називалася Яна з Дуклі на честь римсько-католицького святого XV століття, за часів німецької окупації – Тірпіцґассе. У житловому будинку № 1 від часів СРСР працює хлібний магазин. 2-поверховий житловий будинок № 7 збудовано наприкінці 1950-х. Забудова вулиці: польський конструктивізм 1930-х, радянський 1950-1960-х.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 30 листопада 2007 року, № 218 (288)

Вулицю Милу з вул.Коновальця сполучає вулиця Рудницького, названа так 1993 року на честь видатного українського географа Степана Рудницького, у 1930-х роках його репресував радянський режим. Із 1913 року мала назву Ґроховська, за німецької окупації – Зюдрінґ III (Південне Кільце) та Ленауґассе, від 1944 року – Партизанська. У чотириповерховому житловому будинку першої половини 1950-х років № 39 (тильний бік будинку – на вулиці Цегельського, № 10) від СРСР працює магазин “Продторг”, за незалежності тут з’явилося кафе “Андерсен”. Забудова вулиці: конструктивізм 1930-х років і вілли.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 9 листопада 2007 року, № 203 (273)

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 237

Модифіковано : 26.03.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.