2005 р. Мистецтво львівської сецесії

Фасад центрального об’єму споруди (архітектор В. Садловський, 1899-1903) виявляв внутрішній простір підвищеним порталом-аркою і великим світловим прорізом, що був заповнений художньо шліфованим склом з металевими рамами. Брама входу, яку виконали з кутого заліза на фабриці Ю. Горецького за ескізами Садловського, формою і зеленим забарвленням стилізувала стеблини. В скульптурному оздобленні екстер’єру академічно трактовані статуї з боків порталу (автор А. Попель) сусідили зі сецесійним декором вигнутого фронтону (скульптор П. Війтович). Білий колір фасадного тиньку контрастував із зеленим пофарбуванням металевих деталей і куполу, покритого люмінісцентною сумішшю. У центральному об’ємі був розташований вестибюль, що служив операційним залом. Тему вегетативної стилізації, розпочату на фасаді, тут продовжували примхливо зігнуті поручні кас (проект А. Захаревича, фабрика Горецького), орнаментальні ліпні оздоби та стінні розписи, які малювали брати М. і Е. Флек за ескізами А. Захаревича. Розміщені в люнетах фрески Й. Балли з алегоріями розвитку транспорту несли на собі печать переходу до сецесії від академічного живопису. Завдяки принципу площинної стилізації зображення добре включався в декоративне оздоблення вестибюлю великий вітраж “Архангел Михаїл” з панорамним видом Львова у тлі.

В бічних крилах будинку були розташовані ресторан і зали для пасажирів. Деталі оформлення цих приміщень – меблі, світильники, стінні розписи і ліпнина, панелі і т.п. – були виконані за єдиним модулем у відповідності з пропорціями архітектури та гармонізовані у тональній гамі. Автором сецесійних інтер’єрів пасажирськіх залів першого і другого класів був А. Захаревич. “Це були вишукані салони, повні канделябрів, люстр, позолоти, м’яких крісел і кушеток” – згадував Ю. Віттлін. Зал для пасажирів третього класу спроектував Обмінський у дусі сецесійних стилізацій народних мотивів. Ефектно був оформлений також “імператорський павільйон” з мебльовим гарнітуром роботи майстерні В. Ціріна (1905). Інтер’єри та портал вокзалу були знищені під час воєнних дій в червні 1915 р. і в листопаді 1918 р.

До наших днів частково зберігся критий перон вокзалу, що є прикладом єдності інженерної та художньої думки. З використанням засобів художньої виразності був побудований дебаркадер – велике двопрогонове склеписте перекриття зі сталі й скла (автори – В. Садловський та інженер Е. Зеленєвський, 1900-1903). Ідею нового дебаркадеру висунув ще у 1895 р. Ю. Захаревич. Естетична трактовка оголеної конструкції захоплювала сучасників: її називали павутиною, розтягнутою на стеблинах, що виросли з бетону, і вважали втіленням елегантності та ефірної легкості. Стилізовані лінії дебаркадеру продовжували у загальних формах і орнаменті перонні об’єкти, виконані за проектами А. Захаревича: металеві огорожі, кіоски, рослиноподібні стояки для годинників, покажчики руху поїздів.

Джерело: Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. – Льв.: Центр Європи, 2005 р., с. 86 – 88.