1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Очевидно, до XIV – XV ст. належать і нижні частини стін П’ятницької церкви. Якщо це так, то вона є одним з найдавніших зразків тридільних храмів, правда, ще з бабинцем однакової ширини, але вже з гранчастою апсидою.
Але якщо в названих костьолах майстри зважуються перетлумачувати ренесансні форми лише в деталях, то майстер, який у 1644 р. відбудовував на старій основі П’ятницьку церкву, не був у полоні цих форм, хоч і знав їх. Він керувався традиціями української архітектури. Тільки високо поставлені вікна, широкі підпружні арки півциркульних склепінь і скромні профілі або глуха аркада на башті та ніші на фронтоні можуть викликати далекі асоціації з стилем Ренесансу. Церква стояла в передмісті й була справжнім оборонним форпостом; може, тому в її силуеті так рішуче підкреслена суворість форм. Однак в інтер’єрі похмурості немає. Високо підняті півциркульні склепіння та багатство світла від великих вікон, розташованих у південній і північній стінах, надають інтер’єрові просторості й величі.
На аскетичному архітектурному тлі чудово виділяється іконостас. Його п’ятиярусна (тепер шестиярусна, бо згодом він був піднятий на 1,30 метра) композиція побудована за строгою ордерною схемою, з добре зрівноваженою сіткою вертикальних і горизонтальних членувань і підвищеною середньою частиною, яка найбільше відповідала формі вівтарної стіни. Якщо більшість українських іконостасів має чотири яруси, бо в них немає зображень страсного циклу, то в п’ятницькому їх п’ять: тут є «Страсті», що вміщуються над апостольським рядом. Акцент на «Страстях», зокрема, був зумовлений проникненням в мистецтво апокрифів і фольклорних мотивів, забарвлених фантазією. З цими темами в українське мистецтво настійно проникають елементи жанру. Популярність страсного циклу, тем мучеництва стала найбільш поширеною в другій половині XVI ст. і особливо в першій половині XVII ст. у зв’язку з загостренням визвольної боротьби і жорстокості польсько-шляхетських загарбників. У цих умовах мистецтво прагнуло виховувати в людях високі моральні риси, готовність до самопожертви в ім’я батьківщини.
У мистецькому плані п’ятницький іконостас становить неабиякий інтерес. Тут ми бачимо, що українські художники цілком освоїли реалістичний метод, його засоби – рисунок, анатомію людського тіла, світлотіньове колористичне моделювання форми й перспективу. Персонажі всіх композицій «Страстей» і «празників» зображені не на абстрактному тлі, а в реальному тривимірному просторі, в оточенні звичайних конкретних предметів, ландшафту й архітектури. Завдяки цьому не тільки «приземлялось» божественне, а і підносилося, поетизувалося земне.
Малюючи жорстокі сцени катування, художник ніби брав глядача за руку і вів його по всіх кругах пекла, намагаючись викликати недвозначні асоціації з реальним пеклом, стражданнями, яких доводилося зазнавати українським борцям за свободу і незалежність батьківщини, що з ними розправлялась польська шляхта.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 212, 232 – 233.