Паспортна інформація

Городище

Пам’ятка археології

IX-XIII ст.

Розміщення:

Чернігівська обл., Ріпкинський район, смт. Любеч.

Загальний опис:

Археологічний комплекс в Любечі розташований на горбах лівого високого берега, витягнутих ланцюгом з південного заходу на північний схід і складається з декількох городищ.

Головне з них до цього часу називається Замком (Замковою або Мазепиною горою) знаходиться на невеликому (100х30 м), але високому і крутому останці. Прямо перед городищем простилається пойма Дніпра з озерами. Одне із них – затон Дніпра – до цього часу служить гаванню.

Рядом з замком на північному сході від нього розташоване невелике городище Лисиця з незначним культурним шаром, що містить в собі кераміку епохи бронзи до XII ст. Далі за Лисицею на плато – курганний могильник IX-X ст. з трупоспаленнями, останки міського некрополя.

В протилежному південно-західному напрямку від замка, вниз по Дніпру високий берег зайнято посадами стародавнього Любеча. Ще далі – печера, викопана Антонієм Печерським в XI ст., уродженцем Любеча.

Навколо замка розташувався посад, оточений високим валом і ровом. Вал починається південніше, іде спочатку перпендикулярно до річки, а потім продовжується на схід, доходить до долини маленької річки Гончарівки і повертає на північ, охоплюючи замок півмісяцем, північний ріг якого майже підходить до східного рогу замку.

В південній частині валу – дерев’яний в’їзд. Це дорога всередині міста. Вона іде по глибокій впадині, що розділяє посад на дві частини – прибережну (умовно – “перший посад”) – виникла – X ст. і більш східну, внутрішню, розташовану за замком (“другий посад”).

Замок являє собою неправильну урізану піраміду висотою 40 м. Верхня горизонтальна площадка (100х30 м) витягнута з південного заходу на північний схід. Північний і західний кутки, повернені до Дніпра, – круті. Від південного до “першого посаду” тягнеться вузька підсипка – в’їзд, перервана впадиною в тому місці, де був підйомний міст – вхід в замок.

Від східного кутка в напрямку до укріплень “другого посаду” іде невеликий острог – очевидно, залишки стін, що закривали доступ в посад з боку Лисиці і р. Гончарівки. Високе городище Лисиця було крайнім північним ланцюгом, фланкіруючим правий фланг цієї гарно продуманої оборонної системи.

В результаті дослідницьких робіт декількох років в Любечі, розкопано всю площу замку, досліджено в’їзд, вал, “перший” і “другий” посади міста.

Виявлено стратиграфію залягання культурного шару, виключаючи матеріали епохи бронзи і кінчаючи XIX ст. Основний і самий цікавий матеріал відноситься до IX-XII ст. В результаті розкопок на Любецькому замку і посадах стали відомі 5 видів будов IX-XII ст.

Укріплення замку виявлені на глибині 3 м від сучасної поверхні у вигляді дерев’яних городень шириною 3 м, вкопаних в материк на 0,5-0,6 м.

В’їзд в замок мав ширину 3 м. Дорога в’їзду знаходилася на високій підсипці шириною 10,5 м і добре укріплена з боку пойми стіною, аналогічною по конструкції стіні замку.

Житлові споруди – будинки на городищі, врізано в материк на 0,3-0,6 м розмірами 3х3 або 4х4 м. Одні – складені із зрубів, другі – земляні з кутовими стовпами. Вхід – означений двома стовпами. Піч – глинобитна в дальньому кутку, від входу наліво.

Вхід повернений до північно-західної стіни замку. В других житлах є земляні лави, укріплені плетеним тином, влаштовані вздовж західної стіни і дещо висунута на середину піч.

Крім житлових споруд в замку відкрито господарські будівлі – кліті. Вони складаються із двох невеликих камер 2х2 м, що прилягають до будинків. Рядом з клітями розкопано глибокі ями – погреби різної форми, обмазані глиною і обпалені.

За стіною замка на самій високій точці південного валу посаду виявлена кріпосна башта. Це квадратна будівля (6х6 м) заповнена в нижній частині глиною, вздовж валу від неї ідуть ямки від городень. Башта укріплена з накатами глини, розташованими з внутрішньої сторони посаду. Це була сторожова вежа.

Із цікавих знахідок на городищі знайдено два клади диргемів IX-X ст., а також клад срібних прикрас XI-XII ст., який складається із колта, двох “трьохбусинних” скроневих кілець, двох пластинчатих браслетів та ін. Знайдено дерев’яні, мідні, кам’яні вироби.

Заслуговують уваги предмети з написами: циліндричне шиферне прясло з алфавітом XI ст., маленька кам’яна іконка XII-XIII ст. з поясним зображенням святого і написом на звороті.

Найбільш цікавий напис на мініатюрному шиферному біоконічному пряслиці. Палеографічно напис датується кінцем XI – поч. XII ст. Це підтверджує і стратиграфічне датування.

Самий масовий матеріал – кераміка VIII-XIII ст. Вона знайдена у відповідності до залягань культурного шару.

Розкопки в Любечі дали багато цікавого матеріалу, який дозволяє уявити первісний вид і історію розвитку одного із перших феодальних замків древньої Русі.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Любеч – одне із стародавніших давньоруських міст – розташоване на лівому березі р. Дніпра в тому місці, де високі горби оточують з півдня великі болота Перисте і Замглай, клином упираються в низький берег Дніпра, створюючи природну фортецю на річці, яка ніби запирає Верхній Дніпро, Сож і Березину.

Перша літописна згадка про Любеч відноситься до 882 р., але існував він значно раніше.

В IX-X ст. Любеч мав важливе економічне і політичне значення серед стародавніх міст Русі. Ранній розвиток його пов’язаний з вигідним географічним розташуванням.

Письмові джерела X ст. називають Любеч в числі головніших міст Русі, які вели торгівлю з Візантією і який на рівні з такими визначними містами, як Київ, Чернігів, Переяслав одержували від греків контрибуцію.

Любеч був форпостом Києва на півночі, тому тут відбувалися великі битви під час князівських усобиць.

В XI ст. Любеч перейшов у володіння Чернігівського князя і тут в родовому гнізді Володимирського роду в 1907 р. зібрався знаменитий з’їзд руських князів, який вирішував судьбу всіх феодальних князівств Русі. Обговорювалися питання спільної боротьби проти половців і мирного розділу володінь між нащадками Ярослава Мудрого.

В 1147 р. Любеч спалив смоленський князь Ростислав і навіть 12 р. пізніше літопис згадує Любеч в числі пустих, розорених усобицями Чернігівських міст.

В 1180 р. князь Святослав Всеволодович зібрав тут своїх васалів “ряды деющю”. В XIV-XVI ст. Любеч входить до складу Литовського князівства і зберігає значення крупного князівського замку, центра повіту Київської землі.

Археологічні роботи в Любечі почалися в XIX ст. В.В. Антоновичем та Г.О. Милорадовичем, а на початку XX ст. Якимовичем і С. Романовим.

В роки Радянської влади невеликі роботи в 1948 р. провів В.К. Гончаров. В 1957-1960 рр. проведено повне вивчення городища і прилеглих пам’яток Південноруською експедицією ІІМКА під керівництвом академіка Б.О. Рибакова.

Матеріали із розкопок В.К. Гончарова зберігаються в Чернігівському історичному музеї. Всі інші матеріали досліджень Любеча – зберігаються в Державному історичному музеї (м. Москва) (на 1975 р.).

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 711 від 21 липня 1965 р.

Основна бібліографія, архівні дані:

Гончаров В.К. Раскопки древнего Любеча.-АП.-Т. III.-К., 1952.-С. 132-138.

Милорадович Г.А. Любеч – один из древнейших городов России.-Ч., 1884.

Рыбаков Б.А. Раскопки в Любече в 1957 г.-КСИИМК.-Вип. 79.-М., 1960.

Самоквасов Д.Я. Могильные древности Северянской Черниговщины.-М., 1916.-С. 67-68.

Повесть временных лет.Ч. I.-М.-Л., 1950, С. 20, 43, 96.

ПСРЛ.-Ч. II.-СПб, 1843.-С. 35, 84.

ПСРЛ.-Т. VII.-С. 240.

Гончаров В.К. Розкопки древнього Любеча. – Археологічні пам’ятки УРСР, 1952 р., т. 3, с. 132 – 138.

Рыбаков Б.А. Раскопки в Любече в 1957 г. – Краткие сообщения Института истории материальной культуры, 1960 г., т. 79, с. 27 – 34.

Рыбаков Б.А. Любеч – феодальный двор Мономаха и Ольговичей. – Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1964 г., т. 99, с. 21 – 23.

Вознесенская Г.А. Стальные ножи древнего Любеча. – Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 1965 г., т. 104, с. 145 – 149.

Макарова Т.И. Поливная керамика древнего Любеча. – Советская археология, 1965 г., № 4, с. 230 – 237.

Щапова Ю.Л. Мастерская стеклодела в древнем Любече. – “Славяне и Русь”, М., 1968 г., с. 230 – 238.

Макарова Т.И. Венец с перегородчатой эмалью из Любеча. – “Культура средневековой Руси”, Лг., 1974 г., с. 160 – 162.