2009 р. Лівадію Микола II мріяв зробити столицею імперії

Станіслав Цалик

Дата: 31.08.2009

Крим Російська імперія підкорила 1783 року. Охороняти новий державний кордон Катерина ІІ поставила батальйон греків. Князь Потьомкін порадив цариці надати кожному прикордонникові шмат землі на Південному узбережжі. Мовляв, хай не лише відбувають службу, а й пильнують власні маєтки.

Більшість ощасливлених поняття не мали, що робити з царським дарунком. Командир батальйону Феодосій Ревіліоті запропонував підлеглим продати земельні ділянки йому. Солдати на радощах віддали землю за копійки. Ревіліоті став найбільшим землевласником на Південному березі Криму. Та коли кримськими землями зацікавилися вельможі зі столичного Петербурга, комбат правив уже зовсім інші ціни.

Так, улітку 1834-го ділянку біля гори Могабі площею майже 230 десятин він продав графу Льву Потоцькому за 150 тис. рублів. На ці гроші можна було збудувати фаянсову фабрику й інвестувати в неї 10 років. Граф назвав маєток Лівадія – ”галявина” грецькою. Збудував двоповерхові палаци – Великий, на 30 кімнат, і Малий. Облаштував оранжереї з рідкісними рослинами. На 40 десятинах розбив парк, алеї прикрасив стародавніми мармуровими скульптурами. Їх привіз із Неаполя, де очолював посольство Російської імперії й захопився колекціонуванням витворів античного мистецтва. В одному з кабінетів розташував колекцію старожитностей із Помпеї.

Та найбільшою гордістю Потоцького була винарня з винними підвалами. Там тримали високоякісне вино власного виробництва. Графські виноградні плантації щорічно давали до 4 тис. відер вина.

У березні 1860-го Потоцький помер. За місяць керівник Департаменту маєтків Міністерства імператорського двору запропонував графовим донькам продати Лівадію. Її, мовляв, уподобав цар Олександр ІІ. Сестри дивувалися: монарх навіть не бачив їхнього маєтку. Але урядовець наполягав. І вже в серпні Леонія й Анна Потоцькі за 350 тис. рублів сріблом розпрощалися з батьковим володінням.

Олександр ІІ одразу ж подарував маєток 37-річній дружині Марії Олександрівні. Вона страждала на астму й серцеві напади, лікарі рекомендували їй цілюще кримське повітря. Через нездужання імператриці подружні стосунки царської пари охололи. В Олександра ІІ з’явилися коханки. Він волів чимшвидше випхати дружину зі столиці. Тому так поспішно купували помістя Потоцького.

Цариця заходилася перебудовувати маєток. Архітекторові Іполиту Монігетті надано на це 260 тис. рублів. Згодом суму подвоїли. Палац Потоцького реконструювали, звели церкву, будинки для почту й прислуги, молочну ферму, пташник – загалом понад 60 споруд. ”Удельный садовых дел мастер” Климентій Геккель у Лівадії розширив фруктові сади, модернізував оранжереї, облаштував парники, городи.

47-річний Олександр ІІ тим часом завів роман із 18-річною Катею Долгорукою. Вона оселилася в царському Зимовому палаці в Петербурзі. Народила там монархові трьох дітей. Імператриця Марія Олександрівна знала про ”паралельну” сім’ю свого чоловіка й страждала від приниження. З настанням весни вона разом із синами та почтом від’їжджала до Лівадії й мешкала там аж до зими.

У травні 1880-го цариця померла, а вже 6 липня Олександр ІІ обвінчався з Долгорукою й перебрався з нею до Лівадії. Виїхав до Петербурга 19 листопада. Навесні мріяв повернутися. Але за три місяці ”народовольці” кинули під його карету бомбу.

Лівадія стала літньою резиденцією нового імператора – Олександра ІІІ. Він приїжджав не лише з численною родиною, прислугою, трьома ротами охорони, а й із міністрами, генералами й купою чиновників. Перебування влітку в Лівадії стало мірилом впливовості при дворі. Сановники влаштовували свята з оркестрами, гарматними пострілами й галасливими пікніками в околицях Ялти. Місцеві візники здирали з них по 25 руб. за екіпаж і по 6 руб. за верхову конячку. Для порівняння: 1 кг цукру-піску коштував тоді 2 коп., а кіло картоплі – 3 коп.

Петербурзькі товстосуми кинулися скуповувати навколо Лівадії земельні ділянки й зводити розкішні дачі, ресторани, готелі. Ялта – маленьке рибальське селище – стрімко ставала місцем елітного відпочинку.

– Где вы провели лето? – бувало, питали в Петербурзі.

– В Ялте, – модно було відповісти.

Олександр ІІІ помер восени 1894-го в Лівадії. Його син Микола ІІ також літував у кримському маєтку.

– Я бы хотел никогда не выезжать отсюда, – зізнався одному генералові.

– Что бы вашему величеству перенести сюда столицу?

– Эта мысль не раз мелькала у меня в голове.

Урешті-решт зійшлися, що Ялта таки затісна для столиці. Державну Думу, певно, доведеться розташувати аж на горі Ай-Петрі.

– Конечно, это невозможно, – півжартома зауважив імператор. – Да и будь здесь столица, я, вероятно, разлюбил бы это место. Одни мечты…

1917-го, зрікшись престолу, Микола Романов просив Тимчасовий уряд дозволити йому оселитися в Лівадії як приватній особі. Екс-монархові відмовили.

Зустріч ”Великої трійки” врятували фальшивим прогнозом погоди

35 років тому на першому поверсі Лівадійського палацу відкрили музей Ялтинської конференції. На ній у лютому 1945-го Сталін, Рузвельт і Черчилль вирішували долю Європи. Зустріч ”Великої трійки” готували в режимі надзвичайної секретності. Та напередодні ”Смерш” схопив у Криму агентів-радистів, закинутих із німецького літака. Вони мали при собі 240 тис. крб. радянських грошей, запас їжі, зброю та фіктивні документи.

Спійманим агентам із Берліна надійшов запит: ”Що нового в Криму?”. А далі наказ: ”Передавайте нам щодня стан погоди, а саме: температуру, вітер, хмарність – чверть, половина, три чверті або повна, сонце, сніг, туман тощо”. Радянські спецслужби насторожилися. А невдовзі розвідники з Берліна повідомили, що на німецьких аеродромах поблизу Чорного моря готуються до виконання особливого завдання кілька груп дальніх бомбардувальників. Отже, німці дізналися про зустріч у Ялті й мали намір бомбардувати місто.

Генерал-полковник Народного комісаріату внутрішніх справ Сергій Круглов, який відповідав за безпеку саміту, очолив операцію ”Метеосводка”. Схоплені радисти повідомляли до Берліна, що в Криму низька хмарність, а також постійно падає сніг. У Ялті насправді світило сонце. На півострові й довкола посилили частини протиповітряної оборони. Та німці вирішили не ризикувати. Їхні дальні бомбардувальники в повітря не піднялися.

Царська дача стала першим санаторієм для селян

За радянських часів колишня імператорська дача в Лівадії стала першим у світі санаторієм для селян. Підлікуватися тут могли лише найбідніші – ”от сохи”. У село надходила рознарядка, голова сільради визначав людей. Ті гадали, що їдуть чи то на війну, чи то в трудові табори – що таке санаторій, ніхто не знав. Від’їжджаючи, попрощалися з рідними назавжди. У травні 1925-го до Лівадії прибули перші 220 відпочивальників. Свій одяг вони здавали, одержували білі піжами й оселялися в палацових апартаментах. Харчувалися в царській їдальні.

Джерело: