Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1783 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XXVI-XXVIII;

Таранушенко С. Мистецтво Слобожанщини XVII-XVIII ст. Харків, 1928, табл. X, XI;

Павлуцкий Г. Деревянное церковное зодчество на Украине. В издании: И. Грабарь. История русского искусства. СПб., 1909-1915, т. 2, стор. 347;

Нариси історії архітектури Української РСР (Дожовтневий період). Київ, Держбудвидав УРСР, 1957]

Церква Миколи має хрещатий план, п’ятизрубна, одноверха. Центральний зруб у плані – квадрат, рукави – шестигранники, вужчі і коротші за центр. Церкву Миколи в Лебедині збудував тесля, послідовник майстра, який будував Мироносицьку церкву.

Церкву збудовано з дубових брусів на дубових підвалинах, під які підведено згодом цегляний підмурок.

Хрещатих за планом церков на Лівобережжі було немало, але схожий план мають лише церкви Мироносицька в Лебедині, Успенська в Шатрищах і Спаса в Переяславі-Хмельницькому.

Усі рукави церкви Миколи в Лебедині в плані мають заплечики: найкоротші у вівтарі, найдовші у бабинці. Таким чином, об’єм центра дещо відокремлений. Проте рукави відкриваються до центра широкими і високими (майже на всю висоту їх стін) просвітами. В кожному рукаві ці просвіти трохи нижче середини їх висоти перетинають два бруси, які забезпечують міцну кругову ув’язку всіх стін зрубу рукава. Стіни рукавів переходять вгорі у короткий залом, перекритий плоскою стелею.

Об’єм кожного рукава справляє враження високого, стрункого, витягнутого вверх приміщення. Висота його значно переважає довжину: вона в стінах дорівнює довжині центра, а висота рукава до стелі дорівнює половині довжини цілої будови. Вікна в рукавах прорізано на середині висоти стін, отже, більша верхня частина приміщення рукавів освітлена значно слабше нижньої, вгорі вона потопає у сутінках. Такий характер освітлення разом з чітко виявленим нахилом стін всередину значно посилює ілюзорну висоту рукава.

Через просвіт в східній грані бабинця відразу сприймається двана-дцятиметрова висота східної стіни центральної дільниці від підлоги до самого залому. Це перше могутнє враження посилюється з кожним кроком, зробленим в напрямку на схід. З середини бабинця око бачить уже не тільки всю східну стіну центра, а і перший крутий залом над ним, яскраво освітлений перший восьмерик, а ще вище – початок другого залому. Увійшовши в центральну дільницю, відвідувач потрапляє у полон тонко організованого майстром враження від стрімкого могутнього зльоту об’єму дільниці аж до останнього верхнього восьмерика, що знаходиться на висоті понад 21 м.

Зруб стін четверика справляє могутнє враження своєю колосальною висотою, що на око вдвічі перевищує довжину сторони квадрата плану.

І хоч справжня висота зрубу менша (дорівнює довжині бабинця і центра разом взятих), але підкреслений нахил до середини граней зрубу стін (5 см на кожний 1 м висоти зрубу стін) і майстерне використання ефектів освітлення створюють враження, що зруб стін вдвоє переважає довжину плану.

Розгортання просторових об’ємів верху церкви побудовано на складній ритміці ліній і площин заломів та восьмериків і активному та не менш складному віртуозному використанню освітлення їх, розрахованому то на зіставлення контрастно освітлених ділянок, то на м’які переходи і поступове затухання освітлення інших частин будови. Четверик внизу освітлений слабо м’яким верхнім рефлекторним освітленням. Чим вище він підіймається, тим більше світла падає зверху на його стіни. В верхній частині четверика кожна його стіна має по парі великих вікон. Ці восьмеро вікон і дають четверикові найбільше світла.

Четверик переходить в короткий, але виразно напружено працюючий залом. Цю напруженість роботи залому особливо яскраво виявляють грані трапецієвидної форми. Залом має подвійне джерело освітлення: те, що ллється зверху з вікон восьмерика, і те, що потрапляє у вигляді рефлексів знизу, з четверика. На зміну плинно освітленому першому залому приходять сильно освітлені (8 прямокутними і 4 круглими вікнами) чітко окреслені форми просторого, геометричне правильного в плані першого восьмерика стримано струнких пропорцій.

Другий залом на вигляд має значні розміри, його грані без різко виявленого напруження переводять внутрішній об’єм верху церкви у другий восьмерик, вдвоє коротший за перший, але ілюзорно він здається значно меншим. Четверо вікон заливають світлом його грані. Завдяки цьому другий залом, перебуваючи поміж двома ореолами вікон, освітлений доволі сильним, але м’яким рівним світлом. До третього залому досягають знизу лише рефлекси освітлення і світло поступово чим вище, тим більше затухає. Тому границя переходу третього залому у третій останній восьмеричок не уловлюється оком, і його плафон – зовсім темний – здається майорить на недосяжній висоті.

Освітлення верху будови в інтер’єрі не залишається завжди однаковим. Воно безперервно змінюється: серед дня дає одні ефекти, ввечері чи вранці – зовсім інші; при яскравому сонячному освітленні верх виглядає зовсім не так, як у похмуру погоду, взимку інакше, ніж влітку, а при вечірньому освітленні зовсім по другому, ніж вдень. Залежно від освітлення, як у калейдоскопі, змінюється ритміка граней восьмериків і заломів, що сполучаються в різноманітні комбінації. Висота верху ілюзорно також не залишається однаковою; залежно від освітлення вона то зростає, то зменшується.

Архітектурні форми інтер’єра визначаються підкреслено суворою простотою, ясністю логічного їх розвитку. Площинність граней зрубів стін і восьмериків нічим не порушується. Просвіти в стінах четверика мають просту чітку прямолінійну форму. Ригелі дуже скромні, без різьблення, без фестонів. Це або просто квадратні в перерізі бруски, або ж на їх чільному боці вибрано поличку чи чвертьвалка. Короткі ригелі виконують чисто конструктивну роботу: в’яжуть в кутках верхи стін четверика та рукавів. І лише верх першого восьмерика ригелі обв’язують навколо, увінчуючи його неначе скромним віночком.

Троє вхідних дверей до церкви мають шестикутну форму, але їх бокові бруси складаються не з двох кусків, як звичайно, а витесані з цілого бруса півметрової ширини; при цьому кут на середині їх висоти зм’якшений і втрачає в значній мірі поширену в одвірках інших церков суховату чіткість. Таку форму одвірків має ще церква Миколи в Бабайковому. Лутки церкви Миколи справляють враження лука з натягнутою тетивою.

Зовнішній вигляд церкви Миколи у Лебедині основними своїми масами повною мірою відбиває внутрішню композицію просторових об’ємів, але не обмежується цим. Зовнішнім формам будови майстер приділяє багато уваги. Завершення будови, починаючи з першого восьмерика, уже не повторює форм внутрішніх об’ємів. Вибагливі криволінійні форми дахів її восьмериків відходять від прямолінійних форм рублених заломів. Внутрішній формі низенької призми рудиментарного третього восьмерика зовні відповідає високий стрункий (але глухий) ліхтар. І зовсім не має собі відповідного внутрішнього об’єму надзвичайно ефектна визолочена «митра», що покриває ліхтар. Загалом, на відміну від суворої зосередженості навколо єдиного стержня внутрішніх архітектурних об’ємів, форми зовнішнього вигляду будови різноманітніші, пишніші, живописніші, їх вишукана гармонійна компоновка надає будові урочистості і граціозності. В цьому відбилося живе відчуття майстром характеру стилю рококо – мистецтва тої доби.

Хоч зовнішній вигляд церкви і має деяке розходження з внутрішнім об’ємом, проте і його форми, як і внутрішній об’єм, також розвиваються логічно і складають завершену струнку композицію. Майстер ні на хвилину не губить з поля зору основного завдання: створити будівлю, в якій внутрішній і зовнішній вигляд складали б дві сторони єдиного художньо-архітектурного образу. Найбільш виразно це підкреслено круглими вікнами першого восьмерика. Вони не збільшують світло, що дають вісім прямокутних вікон, але потрібні для іншого: в цій підкресленій вікном точці майстер відкладає по вертикалі основний горизонтальний розмір – довжину будови (будівники церков часто відчували потребу відзначити цей орієнтир вікном, найчастіше круглим). Взагалі вікнам (їх формі, розмірам, системі розміщення і групування) майстер надає великого значення, розглядаючи їх як організуючі акценти на площинах стін. Круглі вікна викликали потребу прикрити їх зверху арочками, що виплеснулися хвилями з маси перекриття восьмерика і тим збагатили його профіль, посилили і ускладнили елементи динаміки в оформленні зовнішнього вигляду будови.

Інша дерев’яна церква з такими ж арочками над вікнами восьмерика невідома, але можна вказати на муровані церкви 60-80-х років XVIII ст., в яких над вікнами восьмериків-барабанів є такі ж арочки. Як приклад можна назвати церкву Всіх святих 1753-1760 р. в МалійЧернеччині біля Сум і Покровську церкву, збудовану в 1783 р. в Сумах [3, табл. 51, рис. 1; 6 табл. 14].

Повна симетрія плану, підпорядкування усіх частин церкви єдиному, чітко виявленому центру сприяли тому, що зовні будова сприймалася глядачем однаково виразно з усіх боків з будь-якої точки.

Церква Миколи належить до числа найзавершеніших пам’яток української народної монументальної архітектури, одна з вершин майстерності дерев’яного монументального будівництва, а її тесля – один з талановитіших майстрів народного будівництва. У його творчості втілені найвищі досягнення українського народного генія.

Вихідний розмір в побудові плану церкви Миколи – довжина центральної дільниці. План складається з квадратного центра (трохи деформованого) і чотирьох шестикутних рукавів. Вівтар і бабинець – шестикутники; їх ширина дорівнює половині діагоналі центральної, дільниці, а довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині шестикутника. План церкви вписується в квадрат (точніше, довжина довша за ширину на товщину одного бруса).

План церкви Миколи конфігурацією подібний до плану Мироносицької церкви в Лебедині, але за принципом побудови (особливо центра) вони відмінні.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків церкви Миколи визначаються розмірами плану.

Майстер закладає підвалини, а потім в західній грані бабинця, південній грані південного і північній грані північного рукава зарубує дверні одвірки з просвітом, що дорівнює 1/4 ширини плану бабинця. Діагональ квадрата з стороною, що дорівнює просвіту дверей, визначає висоту одвірків.

Коли майстер зводив зруби стін бабинця, вівтаря, південного і північного рукавів на висоту, що дорівнює 1/4 суми повної довжини плану центра і бабинця, він закладав підлокітники – нижні бруси луток вікон; на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця, майстер закладав верхні бруси віконних луток. На висоті, що дорівнює довжині плану центра, зруби стін бабинця, вівтаря, південного і північного рукавів завершуються; в кутках зрубів закладаються ригелі і над ними починається засклеплення рукавів. На висоті, що дорівнює половині довжини плану будови, засклеплення вівтаря, бабинця і обох рукавів завершується.

Вище нарощується уже лише зруб стін центральної дільниці. На висоті, що дорівнює подвоєній довжині плану вівтаря, закладаються перші ригелі в центральному зрубі стін. Ще вище, на висоті, рівній діагоналі плану центра, закладаються підлокітники вікон центрального зрубу стін. Висоту четверика зрубу стін центра визначає сума повної довжини плану центра і бабинця. Як показали обміри, зруб стін центра звужується вгорі на 60 см, отже, по 5 см на кожен 1 м висоти зрубу. Вгорі зрубу закладено другий ряд ригелів.

Висота восьмерика і першого залому разом дорівнюють довжині плану вівтаря.

Тій же довжині плану будови дорівнює висота першого восьмерика, першого залому і зрубу стін, взятих разом. Центри круглих вікон в першому восьмерику лежать на висоті, що дорівнює довжині плану будови на рівні верхніх вінців зрубів стін вівтаря і бабинця.

Висота другого залому, першого восьмерика і першого залому разом дорівнює довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

У другого восьмерика довжина і ширина дорівнюють половині ширини першого восьмерика, а висота – довжині грані другого залому від верхнього вінця першого восьмерика до нижнього вінця другого восьмерика. Висота другого восьмерика, другого залому, першого восьмерика і першого залому разом дорівнюють половині довжини плану будови.

Висота третього залому, другого восьмерика і другого залому разом дорівнюють довжині плану бабинця.

Глухий ліхтар низенький (один вінець). Його довжина (довжина плафона) дорівнює половині довжини другого восьмерика (вгорі).

Таким чином, висота верха дорівнює подвоєній довжині плану бабинця, а внутрішня висота центральної дільниці – потроєній ширині плану дільниці, або довжині плану будови плюс довжина плану бабинця. Отже, внутрішня висота центральної дільниці значно більша за довжину плану будови.

Всі розміри окремих складових частин (зруби стін, заломів, восьмериків) тісно пропорційно пов’язані і між собою, і з розмірами плану будови. Розміри кожного компонента сприймаються не ізольовано і відокремлено, а разом і в сполученні зі зведеними раніше частинами церкви. Розміри кожного компонента контролюються розмірами основних частин будівлі.

Вище ми зазначили, що плани церков Миколи і Мироносицької в Лебедині схожі, але мають істотні відміни в приписах їх побудови. Обмірні дані розрізу Мироносицької церкви відсутні, тому не можна порівняти побудову об’ємів церков Миколи і Мироносицької. Із порівняння їх зовнішнього вигляду приходимо до того висновку, що вони схожі, число і послідовність у розміщенні зрубів стін, заломів, восьмериків, вікон і т. д. у обох пам’ятках однакові, але виконані обидві будівлі майстрами різної обдарованості. Не підлягає сумніву, що обидві пам’ятки належать майстрам лебединської будівельної школи. Видно, що майстри володіли широким запасом улюблених засобів, які дозволили їм вільно, кожному за вподобою, добирати певний засіб і тим уникати одноманітності, штампа.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 34 – 40]