Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Стефанія Кілієвич

Городище, 6 – 13 ст.

(археол.).

На Подолі, на Замковій горі (Киселівка, Флорівська, або Фролівська гора) – природному останці правого, високого (80 м), з крутими схилами берега Дніпра. 3 півночі і північного заходу гори в давнину протікала р. Глибочиця (тепер тут пролягає вулиця Верхній і Нижній Вал), з південного сходу містилося урочище Гончарі (сучасна вул. Гончарна), зі сходу – глибока сідловина (початок вул. Воздвиженської). Дослідили М. Біляшівський у 80-х pp. і В. Хвойка у 90-х pp. 19 ст., археологічний відділ Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка в Києві (1928 – 29), С. Магура та І.Бондар (1923 – 33, 1939), Інститут археології АН УРСР та історичний музей (1940), В. Богусевич (1948).

Розміри 210 x 450 м, займає всю територію гори. Товщина культурного шару 2 – 4 м. Відкрито залишки двох зрубних споруд, майстерень, де виготовляли кістяні, мідні й бронзові вироби, ювелірні прикраси; стіни замку 14 – 15 ст. Зібрано фрагменти ліпної та гончарної кераміки (у т. ч. античної), скляні браслети і намисто, кістяні та ювелірні вироби, візантійські монети три фоліси імператорів Анастасія (498 – 518) та Юстиніана І (527 – 564). Знайдений матеріал належить до трипільської (3-є тис. до н. е.), катакомбної (1-а пол. 2-го тис. до н. е.), підгірцівської (5 – 4 ст. до н. е.), зарубинецької (2 ст. до н. е. – 1 ст. н. е.) культур, до часів Київської Русі (9 – 13 ст.) і пізнього середньовіччя (15 – 17 ст.).

Пам’ятка – один з найперших населених пунктів у межах сучасного міста. Вивчення писемних джерел та археологічних матеріалів кін. 5 – поч. 6 ст. дає підстави стверджувати, що саме в цей час починається історія Києва. За часів Київської Русі тут містився великий торговельно-ремісничий посад. У кін. 14 ст. на горі споруджено дерев’яний замок – резиденцію князя, пізніше – воєводи, спалений в 1482 р. ордами кримського хана Менглі-Гірея, бл. 1532 – 45 рр. перебудований. В 1651 р. замок згорів і більше не відбудовувався.

З 1816 р. територія Замкової гори використовувалася під цвинтар. Тепер – археологічна та ландшафтна заповідна зона. Матеріали обстежень зберігаються в Національному музеї історії України та в Інституті археології НАН України.

Беляшевский Н. Следы великокняжеской эпохи на горе Киселевке // Киевская старина. – 1898. – № 8;

Богусевич В. А. Розкопки на горі Киселівці // Археологічні пам’ятки. – К., 1952. – Т. ІІІ;

Толочко П. П. Древний Киев. – К., 1983;

Хвойка В. В. Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура в доисторические времена. – К., 1913;

Шовкопляс Г. М. Археологічні пам’ятки гори Киселівки // Праці ДІМ УРСР. – К., 1958. – Вип. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 321 – 322.