2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Трапезна з Преображенськаю церквою

Побудована у стилі бароко на північ від Георгіївського собору в 1696-1701 рр. стародубським полковником М.Миклашевським.

У 1760 р. в будинку трапезної сталася пожежа, яка спричинила, слід гадати, значні пошкодження його стін, бо того ж року стіни північного фасаду були зміцнені великими контрфорсами. У 1781 р. в стінах ін’єктуються тріщини. 1837 р. реставровано й розмальовано (художник – І.Оробієвський) врятований від пожежі оригінальний іконостас у вигляді родовідного дерева. 1888 р. за проектом архітектора В.Ніколаєва до північного фасаду трапезної прибудовано двоповерховий об’єм.

У 1967-1970 рр. пам’ятку реставровано під керівництвом архітектора Р.Бикової. Тоді, зокрема, було відтворено цегляне склепіння над приміщенням куховарні, відновлено втрачений декор вікон на північному фасаді, столярку та дах, зроблено нову підлогу. Під керівництвом І.Дорофієнко реставровано різний за часом (ХІХ-ХХ ст.) олійний стінопис, а також первісний клейовий живопис на північному боці трапезного залу (художники – О.Лісаневич, М.Романченко, Л.Романова).

Розташована на крутосхилі, трапезна з півдня – одноповерхова, а з півночі – двоповерхова. У плані вона прямокутна з вівтарною гранчастою апсидою на сході. На 1-му поверсі розміщені великий трапезний зал з підсобними кімнатами та церква Преображення, яка завершена однією грушоподібною з перехватом по низу банею. Головний вхід до трапезної – з півдня. Підвальна частина первісне використовувалась як куховарня, проте згодом кухня містилася в невеликому мурованому будинку позаду трапезної і з’єднувалася з нею дерев’яним переходом.

Пластичний декор фасаду створює багатий світлотіньовий ефект. Фасади розчленовані пілястрами на чотири частини. В кожній частині у глибоких нішах розташовано по два вікна з лучковим завершенням та трикутними сандриками. Пілястри увінчуються розкріпованим складним за профілем карнизом з унікальним вирізаним по вологому вапняно-гіпсовому тиньку орнаментом на фризі (відкритий у 1952 р. архітектором П.Захарченком під пізнішими нашаруваннями тиньку).

Особливу увагу звертає на себе витончений за формою портал головного входу. Його тендітні колонки, поставлені на цоколь, підтримують невеликий сандрик. Над ним картуш з родовим гербом полковника М.Миклашевського, що являє собою лук з оберненими донизу перехрещеними стрілами. Навколо герба – літери “ММПВИЦПВЗС”, які означають: “Михайло Миклашевський – полковник війська їх царської пресвітлої величності запорізького стародубський”. Згідно з заповітом, М.Миклашевського поховано в апсиді Преображенської церкви.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 16 – 17.