Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

Собор св.Георгія

1999 р. Звід пам’яток Києва

Георгіївський собор, 1696 – 1701 рр.

(архіт., мист.).

У центрі Видубицького монастиря. Цегляний, п’ятибанний, у плані хрещатий, дев’ятидільний. Під час ремонту 1899 р., очевидно, знищено первісні розписи (їхні залишки виявлено під час останніх ремонтно-реставраційних робіт). Тоді ж замінено керамічні розетки і голівки ангеляток на фасадах, покрівлю, позолочено ангеляток й хрести, розібрано залізні тамбури біля входів. В 1969 – 71 рр. проведено реставрацію пам’ятки (арх. Р. Бикова). Особливістю храму є те, що східне рамено трохи довше за північне і південне, західне – значно довше за інші. У невеликих прямокутних приміщеннях у міжрукав’ях хреста були жертовник і дияконник, у південно-західній камері – сходи, що вели на хори, у північно-західній: на першому поверсі – службове приміщення, на другому – каплиця. Гранчасті завершення рамен характерні для дерев’яних храмів. З об’ємно-просторовою структурою дерев’яних храмів Георгіївський собор зближує і система перекриттів рамен хреста і середохрестя ярусними верхами з заломами, тільки виконаними у цеглі за типом т. зв. фальшивих баньових склепінь, коли крива бані у перетині утворена шляхом напуску кожного наступного ряду цегляного мурування над попереднім. Це вказує на зв’язок будівництва 17 – 18 ст. з традиціями київської архітектурно-будівельної школи 11 – 12 ст., адже в такий спосіб, наприклад, викладено бані Софійського собору в Києві. В архітектурі собору форми й декор європейського бароко органічно злиті з засобами і формами української монументальної дерев’яної архітектури. Серед усіх хрещатих п’ятибанних церков України 17 – 18 ст., які збереглися, Георгіївський собор Видубицького монастиря є найдосконалішим, величним і монументальним витвором.

Верх складається з п’яти гранчастих бань, поставлених хрестоподібно, щільно одна до одної. Об’єми прибудов у міжрукав’ях невеликі й не досягають і половини висоти собору, внаслідок чого підсилюється стрункість храму. Грані об’ємів храму декоровано неширокими пілястрами з капітелями оригінальної форми з перевернутими волютами. На чоловій грані східного рамена хреста – плоска ніша в обрамленні лиштв із трикутним фронтончиком угорі. У ніші містилася храмова ікона. Над нішею – вузьке вікно у формі хреста, вище, як і над входом у трапезну – фігурний ліпний щит з гербом замовника, стародубського полковника М. Миклашевського (герб не зберігся). Бічні грані рамен хреста мають по одному вузькому високому вікну, обрамленому тонкими напівколонками і трикутним фронтоном. Усі рамена хреста собору оформлено однаково.

В архітектурі домінують вертикальні лінії граней, пілястрів, лиштв. Завершуються об’єми антаблементом спрощеного варіанту: вузька тяга архітрава, зменшений за висотою фриз із розетками і розвинений, але малого виносу карниз складного профілю. Перший залом верхів виявлено невисокою покрівлею грушоподібної форми. Високі підбанники бічних верхів, восьмигранні у плані, поставлені на зімкненому зрізаному пірамідальному склепінні. Перекрито підбанники восьмидільними зімкненими склепіннями, які у перетині мають яйцеподібну форму. Бічні верхи завершуються банями грушоподібної форми. Центральний підбанник, як і в хрестово-купольних храмах, спирається на підпружні арки. Він дванадцятигранний у плані, має дванадцять вікон, перекритий також дванадцятидільним яйцеподібної форми у перетині зімкненим склепінням, грані якого майже непомітні. Увінчує центральну баню покрівля грушоподібної форми, як і на бічних банях. Відповідно до розміру середньої бані ліхтарик і його банька більші за розмірами. Інтер’єр храму відзначається високими архітектурно-художніми якостями. Якщо у зовнішньому вигляді головним мотивом є рух вертикальних ліній членування і архітектурних деталей, то в інтер’єрі вражає висотно розкритий внутрішній простір. Майстер досягає цього простим, але дійовим засобом – завдяки тому, що основні об’єми витягнутих пропорцій увінчуються банями з заломами, які відкриті до зеніту склепінь. Гра освітлених і затінених площин, комбінації вертикальних, похилих і горизонтальних ліній заломів створюють яскраве враження.

Подібно до структури дерев’яних храмів у Георгіївському соборі з великою витонченістю, сміливістю й досконалістю втілено принципи органічної архітектури, коли структура внутрішнього простору знаходить адекватну відповідність у геометрії форм. У цьому розумінні храм є високим досягненням будівельного генія українського народу і належить до шедеврів світової архітектури.

Головним акцентом мистецького оформлення був п’ятиярусний різьблений іконостас (не зберігся). Живописне оздоблення храму 18, 19 ст. і поч. 20 ст. виявлено на фасадах. Внаслідок зондажних досліджень художник-реставратор О. Єрко в 1973 р. знайшов залишки клейового розпису 18 ст. на карнизі західного дверного отвору під олійними малюнками площею до 2 кв. м. Виявлено темно-червоний орнамент на світлому тлі, з двох боків якого – розмальовані ліпні розетки. На думку дослідника, у цьому місці був навісний тамбур. На фарбовому шарі композиції під забілюванням зафіксовано також сліди пожежі. На південному фасаді у профільному обрамленні – композиція «Благовіщення» 19 ст., виконана у техніці олійного живопису, що була під розписом поч. 20 ст. В її лівій частині на повний зріст зображено архангела Гавриїла, який розвернувся на три чверті вправо з піднятою вгору лівою рукою, права рука – на рівні грудей. Праворуч – Богоматір, яка сидить за столом, постать її розвернута на три чверті вліво до архангела з ледь простягнутими до нього руками. Колорит – від темно-синього до темно-сірого. На північному фасаді – композиція «Диво архангела Михаїла», виконана на поч. 20 ст. у техніці олійного живопису. Первісний розпис не зберігся, він був збитий з тиньком (доведено зондажем). Обидві композиції 19 – поч. 20 ст. збереглися погано, кілька разів поновлювалися. Під час досліджень законсервовані.

Інна Дорофієнко, Григорій Логвин

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 242 – 243.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 242.
Загальний вигляд
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 242.
План

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 486

Модифіковано : 15.05.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.