1966 р. Історія українського мистецтва
Цікаву групу скульптурних пам’яток часів Київської Русі становили різьблені архітектурні деталі. Як відомо, літопис називає київську Десятинну церкву «мраморяною» завдяки багатству її мармурових прикрас. Мандрівники XVI – XVII століть – Рейнольд Гейденштейн, Павло Алеппський – із захопленням описують мармурове оздоблення Софійського собору в Києві, від якого до наших днів збереглося багато деталей. Це колони, капітелі, карнизи, пороги тощо.
Великий інтерес становлять капітелі й карнизи, оздоблені різьбленням у вигляді хрестів і рослинного орнаменту, характерних для візантійського мистецтва того часу. Найпростішою є капітель Десятинної церкви, на якій вирізьблено рівнокінцевий хрест з трохи розширеними променями. Дещо складніше різьблення на капітелі Софійського собору. Тут такий самий хрест зображено з двома гілками – мотив, відомий під назвою «розквітлого хреста», що мав символічне значення: він знаменував перемогу християнства. Таке зображення повторено на капітелі двічі з протилежних боків, на двох інших сторонах майстерно вирізьблено листя аканту (І’л. 773) [Капітелі, декоровані розквітлим хрестом, зустрічаються й при розкопках ранньосередньовічного Херсонеса; в V – VI століттях вони були широко розповсюджені в Константинополі, Солуні та інших візантійських містах. Див.: А. Л. Якобсон. Раннесредневековый Херсонес, М., 1959, стор. 140, 150].
Деякі архітектурні мармурові деталі мають риси, властиві місцевому давньоруському мистецтву. Цікава з цього погляду капітель Софійського собору в Києві, на якій вирізьблено геральдичні лілеї, або крини. Крини зустрічаємо на срібних бляшках з чернігівського кургану Гульбище, на фресках Софії Київської і Спаса Нередиці в Новгороді, а також на багатьох пам’ятках ужиткового мистецтва XI – XIII століть [Б. А. Рыбаков. Прикладное искусство Киевской Руси IX – XI вв. и южнорусских княжеств XII – XIII вв. – У кн.: История русского искусства, т. І, М., 1953, стор. 261]. Слід зазначити, що цей мотив зустрічається на пам’ятках мистецтва в Чехії і Моравії і розглядається там як наслідок впливу Київської Русі.
У київському Софійському соборі збереглися також два мармурові карнизи. Один з них орнаментовано густою аркадою, де чергуються зображення дерева, хреста й розетки; на другому зображення складаються з хреста, обведеного колом, і двох хрестів з боків, з’єднаних з центральним колом хвилястою стрічкою. Обидва мотиви характерні для східнохристиянського (головним чином візантійського) мистецтва [Д.В.Айналов. Мраморы и инкрустации Киево-Софийского собора и Десятинной церкви. – «Труды XII археологического съезда», т. Ill, M., 1905, стор. 5 – 11].
Деякі риси багатьох мармурових речей і деталей дають підстави вважати, що використані вони повторно і, можливо, привезені на Русь з інших країн. Так, наприклад, на тильному боці мармурової плити на митрополичому місці у вівтарі Софійського собору в Києві є різьблені орнаменти – свідчення того, що плита мала колись інше призначення.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 225 – 226.