Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Федорова, Володимир Ясіевич

Особняк Беретті О. В. 1848 р., в якому містилися заклади Історичної секції ВУАН, працювали Грушевський М. С. та інші вчені

(архіт., іст.).

Вул. Володимирська, 35.

На розі вулиць Малопідвальної та Володимирської.

У січні 1846 р. арх. О. Беретті придбав ділянку у дружини підпоручика Є. Маковської. В 1848 р. збудував тут власний особняк з флігелем і службами. У грудні 1858 р. продав садибу колезькому асесору В. Протопопову, у квітні 1870 р. її придбала І. Михайловська – дружина київського купця 1-ї гільдії, великого землевласника, акціонера Київського комерційного банку, яка була власницею цієї садиби до 1917 р. У 1870-х рр. особняк перебудовувався, у приміщеннях з’явилися важкі ліпні плафони, у 1871 р. простір над дверима у великій залі та вітальні на другому поверсі прикрасили мальовничі панно італійського майстра К. Алліауді (збереглися). На фасаді був ліпний герб власника (втрачено). У роки громадянської війни будинок зазнав руйнувань. Після націоналізації 1919 р. тут містилися відділ кримінального розшуку, інспекція з праці Київського окружного виконкому. За актом від 28 жовтня 1927 р. його було передано в користування Історичній секції ВУАН.

Коштом академії 1927 р. будинок відремонтовано, частково заново оформлено інтер’єри – за проектом архітектора, професора Київського художнього інституту В. Кричевського. Перестелено паркет. Високомистецькі столярні роботи у вестибюлі, над сходами, в приміщеннях другого поверху виконано чеськими майстрами А. Криком і Ф. Мареком. Сходова клітка була розписана архаїчним орнаментом, над дверима із зали у сусіднє приміщення в техніці інтарсії виконано панно «Мамай» за проектом арх. В. Кричевського його учнем О. Саєнком (не збереглися). Внаслідок пізніших ремонтів інтер’єри змінили своє планування: з’явилися перегородки, які розділили деякі приміщення, знищено багато елементів художнього оформлення.

Двоповерховий, цегляний, з напівпідвалом і мезоніном над частиною споруди, тинькований, у плані майже квадратний. Перекриття дерев’яні, фасади у стилі пізнього класицизму. Стіни рустовані, цоколь облицьований чорним лабрадоритом. Вікна напівпідвалу закладено. Вікна першого і другого поверхів прямокутні, з лиштвами. На бічних фасадах – невеликі вікна мезо-ніна. На горизонтальному поясі під профільованим карнизом – ліпні розетки. У будинку було по чотири кімнати на поверсі й мезоніні (зала і три суміжні приміщення), житлові приміщення у напівпідвалі. Чавунні литі сходи з’єднують поверхи. З веранди сходи вели до саду, під нею розташовувався підвал з кухнею, буфетною та іншими службами. Збереглися каміни з білого і чорного мармуру у трьох кімнатах.

В 1848 – 58 рр. тут жив Беретті Олександр Вікентійович (1816 – 95) – архітектор, акад. Петербурзької AM (з 1840). Викладав історію архітектури у Київському університеті (з 1855 р. – професор). За час проживання в цьому будинку за його проектами споруджено будинки 1-ї (1847 – 50) та 2-ї (1856) київських гімназій, Анатомічного театру (1851 – 53), пансіону графині Є. Левашової (1850-і pp.).

В 1927 – 34 рр. тут містився ряд закладів Історичної секції ВУАН. На першому поверсі – бібліотека, кабінет примітивної культури й народної творчості, редакція наукового двомісячника «Україна» – органу Історичної секції (за ред. М. Грушевського). На другому поверсі – зала засідань, приміщення культурно-історичної комісії з комісією історичної пісенності, комісії Києва й Правобережної України з підкомісіями старого Києва і з організації Музею міста Києва, комісії козацтва й козацького часу, кабінет голови Історичної секції й кафедр – історії України (заснована 1924 р., 1929 р. реорганізована в кафедру історії України періоду промислового капіталізму) та історії українського народу. Решта закладів секції містилася в інших будинках ВУАН. Керував Історичною секцією й усіма її закладами Грушевський Михайло Сергійович (1866 – 1934) – історик, видатний організатор науки, громадський і політичний діяч, акад. ВУАН (з 1923), акад. АН СРСР (з 1929).

До Ради секції входили Й. Гермайзе, О. Грушевський, Ф. Савченко, М. Ткаченко, І. Щитківський, В. Юркевич. У 1928 р. в Історичній секції ВУАН працювало 28 дійсних членів і 30 постійних позаштатних працівників. Серед них – В. Герасимчук, С. Глушко, К. Грушевська, В. Данилович, П. Клименко, К. Копержинський, М. Марковський та ін. У складі комісій і в тісному контакті з ними працювало багато відомих дослідників України: О. Андріяшев, В. Базилевич, П. Глядковський, Л. Добровольський, Ф. Ернст, М. Істомін, М. Карачківський, К. Квітка, В. Кричевський, П. Кудрявцев, П. Курінний, В. Ляскоронський, М. Макаренко, I Моргилевський, О. Новицький, С. Рклицький, О. Симзен-Сичевський, Д. Щербаківський та ін. Діяла аспірантура.

У цей період М. Грушевський провів велику роботу з підготовки й видання 9-го і 10-го томів «Історії України Руси», 6-го тому «Історії української літератури». Співробітники зібрали й вивчили велику кількість історико-літературних і документальних матеріалів, виступали на окремих засіданнях з доповідями з досліджуваної проблематики, брали участь у роботі з інвентаризації та охорони пам’яток, перейменування вулиць Києва. У цьому будинку було зібрано цінні мистецькі твори, колекцію народних музичних інструментів, старовинні меблі в т. ч. й ті, що належали В. Антоновичу, килими, історичні портрети. В одній із кімнат комісії Києва зберігалися колекції для майбутнього музею міста. У кабінеті примітивної культури було представлено матеріали фольклорно-етнографічного характеру (всі колекції після реорганізації потрапили до різних закладів, доля багатьох невідома).

Виходили періодичні видання за ред. М. Грушевського: «Праці Історичної секції», «Науковий збірник Записки Українського наукового товариства в Києві (тепер Історичної секції ВУАН)», «За сто літ», опубліковано збірники «Чернігів і північне Лівобережжя», «Науково-публіцистичні й полемічні писання Костомарова», «Київські збірники археології й історії, побуту й мистецтва», «Нові студії з історії Києва Володимира Івановича Щербини», науковий щорічник за ред К. Грушевської «Первісне громадянство та його пережитки на Україні», «Київ. Провідник. За ред. Ф. Ернста», «Ювілейний збірник на пошану акад. Михайла Сергійовича Грушевського» (у 3-х т.) та ін. М. Грушевський зумів перетворити Історичну секцію ВУАН, її кафедри й комісії у велику наукову школу європейського масштабу, пов’язану з широкими колами дослідників, краєзнавців, шанувальників історії. Орган секції – журнал «Україна» – разом з іншими виданнями об’єднав навколо себе сотні наукових працівників України. Праці секції розсилалися більш ніж на 100 за рубіжних адрес.

Наприкінці 1920-х рр. починається ідеологічний, організаційно структурний і кадровий розгром наукової школи М. Грушевського. В 1930 р. ліквідовано кафедру історії України, закрито журнал «Україна», звільнено усіх позаштатних постійних співробітників, деяких заарештовано у зв’язку зі сфабрикованою справою СВУ. М. Грушевський у березні 1931 р. змушений був виїхати до Москви. В 1931 р. замість Історичної секції створено історичний цикл ВУАН, де М. Грушевський очолював тільки кафедру історії України (формально, бо до Києва вже не повернувся). Влітку 1933 р. академічні заклади під головуванням М. Грушевського було знищено, комісії формально існували ще кілька місяців. У лютому 1934 р. на їхній базі засновано Історико-археографічний інститут ВУАН, який діяв до листопада того ж року. В 1934 р. будинок перейшов до ЦК КП(б)У, з 1936 р. – до НКВС УРСР. У вересні 1991 р. з нагоди 125-річного ювілею від дня народження М. Грушевського з ініціативи Товариства П. Могили і Музею історії міста Києва на будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфом погруддям М. Грушевського (ск. Г. Пустовійт, арх. В. Дормідонтов). Тепер тут міститься приймальня і бюро перепусток Служби безпеки України.

Альошин П. Ф. Батько і син Беретті // Архітектура Рад. України. – 1938. – № 3;

Діяльність Історичної секції Всеукраїнської Академії наук та зв’язаних з нею історичних установ академії в році 1928. – К., 1930;

Історична секція Української Академії наук в 1926 році // Україна. – 1927. – № 3;

Куниця К. Художнє оформлення будинку історичних установ ВУАН // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. – К., 1930;

Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського: останнє десятиліття (1924- 1934). – К., 1993;

Сохань П. С., Ульяновський В. І., Кіржаєв С. М. М. С. Грушевський і Асаdemіа. – К., 1993;

Федорова Л. Михайло Грушевський і Музей Києва // Укр. історик. – 1994. – № 1 – 4;

Щітківський І. Невідомий архітектурний твір академіка О. В. Беретті в Києві (Академік О. В. Беретті як будівничий трьох приміщень Української Академії наук) // Київські збірники історії й археології, побуту й мистецтва. – К., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 275 – 276.