Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Гаврилюк

Житловий будинок 1870-х pp., в якому містився Український науково-дослідний геологічний інститут, працювали відомі вчені

(іст.).

Вул Володимирська, 44.

На червоній лінії забудови.

Чотириповерховий, цегляний. Зведений у серед. 19 ст., первісно – двоповерховий. Належав родині Ейсманів, на поч. 20 ст. – члену правління Дворянського клубу І. Моссаковському. Надбудований у кінці 1930-х рр.

В 1927 – 38 рр. тут розташовувався Український науково-дослідний геологічний інститут. Створений 1926 р. при Наркомпросі УСРР, з 1930 р. – в системі ВУАН (з 1936 – АНУРСР), у 1934 р. після об’єднання з Національним геологічним музеєм УСРР одержав назву – Інститут геології, з 1939 р. – Інститут геологічних наук АН УРСР (тепер НАН України; міститься на вул. О. Гончара, 55 – 6). У цьому будинку працювали відомі вчені:

– в 1927 – 32 рр. – Різниченко Володимир Васильович (1870 – 32) – геолог, акад. ВУАН (з 1929). Завідував відділом загальної геології, в 1930 – 32 рр. – директор інституту. Дослідження у галузі загальної геології, динамічної геології, гідрогеології, регіональної геології. Організатор і голова (з 1930) Комісії з вивчення четвертинних відкладів в Україні. Розробив методику вивчення четвертинних відкладів, уперше встановив в Україні четвертинні дислокації. В. Різниченко відомий також як художник-карикатурист і поет (псевдоніми – Велентій, Гайд, В-й).

– в 1934 – 37 рр. – Світальський Микола Гнатович (1884 – 1937) – геолог, акад. ВУАН (з 1930), віце-президент АН УРСР (1935 – 37), в 1934 – 37 рр. – директор інституту. Праці присвячено питанням геологічної будови і походження рудних родовищ, петрографії вивержених та метаморфічних гірських порід. З його ініціативи вперше було застосовано глибинне алмазне буріння, розкрито потужну товщу кристалічних порід Українського щита. В 1937 р. незаконно заарештований і розстріляний. Реабілітований 1957 р.

– в 1927 – 30 рр. – Тутковський Павло Аполлонович (1858 – 1930) – геолог, акад. УАН (з 1918) і АН БСРР (з 1928); засновник і перший директор інституту (1926 – 30), ініціатор створення Національного геологічного музею УСРР при ВУАН (1927) і його перший директор. Праці у галузі мінералогії, петрографії, геохімії, палеонтології, гідрогеології. Розробив план артезіанського постачання Києва.

Тепер у будинку Інститут географії НАНУ.

Блюміна І. М. В. В. Різниченко (Велентій) – художник і поет. – К., 1972;

Інститут геологічних наук. – К., 1986;

Онопрієнко В. І. На його честь лише названо мінерал // Вісник АН УРСР. – 1990. – № 7;

Його ж. Павел Аполлонович Тутковский. – М., 1987.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 258 – 259.