2009 р. Скільки займатиме пам’ять Шевченка у “Шевченківському домі”?
Денис Москаль, депутат фракції
Дата: 27.10.2009
Певний час тому мені до рук потрапив один цікавий документ – схема майбутнього розміщення науково-дослідного і культурно-інформаційного центру “Шевченківський дім”, який має бути зведений у центрі Києва відповідно до указу Президента В. Ющенка. Як депутата Київської міської ради цей документ мене дуже зацікавив. А як киянина – роздратував. Не можна виправдовувати будівництво банального бізнес-центру в історичній частині столиці, прикриваючись вшануванням пам’яті Великого Поета.
На цій схемі майбутній “Шевченківський дім” позначений червоним. Зеленого кольору – будівля нинішнього Будинку вчителя, в минулому – Центральної Ради, синього – Національний науково-природничий музей. Усіма своїми стінами “Шевченківський дім” буде ледь не торкатися стін сусідніх кількасотлітніх будівель. Невже їм перестане бути потрібним подвір’я, денне світло та охоронна зона?
Звести “Шевченківський дім” Президент В. Ющенко запланував у зв’язку “з підготовкою до святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка і з метою забезпечення проведення науково-дослідних робіт з вивчення творчості поета й інших класиків української літератури, збереження їхніх рукописів, популяризації національної літературної спадщини”.
Мета благородна – однозначно. Але виконання? У цій будівлі червоного кольору на досягнення цієї мети заплановано виділити 7 тисяч 740 м² – ніби й немалу площу. Проте це трохи більше 7% від загальної. А що буде на решті 94 тисячах 510 м²? Офіси, бутіки, ресторани?
Згідно з проектом архітектора А. Пашенька, “Шевченківський дім” являтиме собою величезну новобудову розміром практично з квартал площею 102 тисячі 250 м². Додаємо підземний 3-рівневий паркінг просто на склепінні тунелю метро від “Театральної” до “Університету”… І картина вшанування пам’яті Великого Кобзаря стає ще більш повною.
Спочатку “Шевченківський дім” планували звести на вул. Тімірязєвській, 2 у Печерському районі Києва – просто навпроти входу до Національного ботанічного саду. Потім, очевидно, вирішили не розпорошувати пам’ять про Видатного Поета – “Шевченківському дому” (до речі, він стане четвертим музеєм Шевченка у Києві) “знайшли” місце поруч з Університетом ім. Шевченка, неподалік парку Шевченка, пам’ятника Шевченку та бульвару Шевченка (нічого “шевченківського”, сподіваюсь, не забув?)
Сумнівна “честь” розмістити в собі більше 100 тисяч квадратних метрів “Шевченківського дому” випала так званому “академічному” або “альошинскому кварталу” (квартал, обмежений вулицями Володимирською, Б. Хмельницького, Терещенківською та бульваром Т. Шевченка).
Побудовані тут за проектами архітекторів Беретті та Альошина будівлі є частиною архітектурної спадщини столиці. Практично всі будівлі, що знаходяться у цьому квадраті – пам’ятки культури національного значення, пам’ятки історії місцевого значення і мають прикмету “національний”.
Тут розташовані “Будинок вчителя” (100 років тому – Будинок Центральної Ради), Національний науково-природничий музей, корпус Національного Університету ім. Шевченка.
Культурологи та історики вже заявили, що будь-яке будівництво в такій безпосередній близькості неминуче призведе до руйнування фундаменту, стін, просідання ґрунту, а відповідно почнуть стрімко збільшуватися вже існуючі тріщини у будівлях. Питання, чи витримає “народження” сусіда з 3-поверховим підземним паркінгом у метрі від своєї стіни унікальний за технічним рішенням скляний купол над будівлею-пам‘ятником Центральної Ради, можновладці собі, певно, не ставили.
До речі, пожертвувати також доведеться й музейним фондом Національного науково-природничого музею, який також є “національним надбанням”. Ділянка, де зараз розташовані приміщення фондів музею, згідно з документами, “підлягає забудові”.
Переносити експонати не можна – надто крихкі – переконують співробітники та ЮНЕСКО. Проте більше нікого це, на жаль, не турбує.
Якщо уважно прочитати цей документ, складається враження, ніби питання появи в “альошинському кварталі” скляного бізнес-монстра від компанії-забудовника, яка вже звела аналогічного вигляду готель в охоронній зоні Софійського собору, вирішено. Принаймні “з Київською міською державною адміністрацією узгоджено” та “на виконання указів Президента України” заплановано. Залишилось лише скласти “перелік будівель, які розташовані у цьому кварталі […] та підлягають знесенню”. Листи подібного змісту отримали всі сусіди майбутнього народженця.
Проте насправді питання ще далеко не вирішене! І названі у листах “узгодження” та “укази” не є достатньою підставою для знесення вікових будівель! Це має бути щонайменше рішення Київської міської ради, до депутатів якої чиновники навіть і не думали звертатись.
Щоб потім, як полюбляє це робити оточення Л.Черновецького, винести на розгляд сесійної зали документ, який фактично узаконює вже існуючий порядок речей. “Але ж будівництво вже ведеться, і інвестор вклав кошти…” – звично тихо скаже доповідач. Щоб якомога менше депутатів почули, про що саме йде мова. Проте я цього не допущу. Як депутат я вже звернувся з відповідними листами до управління культурної спадщини м. Києва, прокуратури м. Києва, управління МВС у м. Києві, міністра внутрішніх справ та Прем’єр-міністра України.
До речі, днями Національний науково-природничий музей на вул. Б. Хмельницького святкуватиме свою 90-ту річницю. Подарунок у вигляді “Шевченківського дому”, який вже підготувала йому київська міська влада разом з президентом України, допоможе цьому музею хіба що не дожити до свого вікового ювілею.
Невже не можна було запланувати зведення цього безперечно потрібного науково-дослідного центру в іншому місці? Не настільки густо забудованого історичними пам’ятками та національними музеями?
Адже стоїть хатинка, в якій під час останнього свого перебування в Києві жив Тарас Григорович Шевченко, на Пріорці – на вулиці Вишгородській. І теж їздять туди дослідники і туристи.
“Блок Юлії Тимошенко” у Київраді,
заступник голови постійної комісії
Київради з питань власності
Джерело: “Українська правда. Київ”