[1990 р.] Паспортна інформація
Пам’ятник князю Володимиру
Пам’ятка монументального мистецтва
1853 р.
Розміщення:
м. Київ, Печерський район, парк “Володимирська гірка”.
Загальний опис:
Пам’ятник являє собою скульптурну статую князя Володимира з хрестом в правиці, що стоїть на високому восьмигранному постаменті, прикрашеному барельєфом “Хрещення киян”.
Напис на постаменті: “Пам’ятник Київському князю Володимиру Святославичу. Автори: скульптори – Клодт П.К., Демут-Малиновський В.І., архітектор Тон О.А. Пам’ятник відкрито 30.ІХ.1853 р., реставровано в 1953 р.”.
Матеріал: бронза, чавун.
Загальна висота пам’ятника – 20,4 м.
Висота скульптури – 4,5 м.
Історична довідка, відомості про дослідження:
Пам’ятник споруджено у 1853 р.
Автори пам’ятника – скульптори В.І. Демут-Малиновський, П.К. Клодт; архітектор – О.А. Тон.
Володимир Святославич (?-15.07.1015 р.) – великий князь Київський (бл. 980-1015 рр.). Син Святослава Ігоревича. За Володимира Святославича було завершено об’єднання усіх східнослов’янських земель у складі Київської Русі, запроваджено на Русі християнство (988-989 рр.).
Для захисту південних кордонів держави від нападів кочовиків (печенігів, гірських клобуків) було збудовано міста-фортеці над Десною, Остром, Сулою та Стугною.
Володимир Святославич розвивав політичні, економічні, культурні відносини з Візантією (зокрема, був одружений з сестрою Візантійського імператора), Дунайською Болгарією, Польщею, західноєвропейськими країнами.
У Київській Русі почали засновувати школи для підготовки служивої знаті та духівництва. Після смерті Володимира Святославича православна церква оголосила його святим.
З 22-х проектів, що були подані на конкурс, було відібрано три: професорів Петербурзької Академії художеств Олександра Тона, Олексія Маркова та ректора Академії В. Демут-Малиновського. Микола І, на розгляд якому були подані проекти, “изволил одобрить” частково проект О. Тона, а скульптурну постать князя Володимира – за проектом В. Демут-Малиновського. На підставі цього проект доручили скласти В. Демут-Малиновському, але Рада Академії визнала проект невдалим. За велінням Миколи І проект був перероблений О. Тоном (скульптурна частина належала В. Демут-Малиновському) й затверджений у грудні 1849 р.
У лютому 1850 р. всі скульптурні роботи – відливка, виготовлення п’єдесталу та спорудження всього пам’ятника – було доручено П. Клодту. П. Клодт сам відлив з бронзи скульптурну постать Володимира.
Пам’ятник вирішений в так званому “російсько-візантійському” стилі, в якому механічно поєднувались деталі візантійської, романської та староруської архітектури.
Реставраційні роботи:
У 1954 р. в зв’язку з 300-річчям возз’єднання України з Росією пам’ятник було реставровано.
Періодично провадяться ремонтно-реставраційні роботи.
Облікова інформація:
Взято під охорону згідно постанови Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21.07.1965 р.
Охоронний № : 110.
Основна бібліографія, архівні дані:
УРЕ.- Т.2.- К., 1960.- С.405.
Греков Б.Д. Київська Русь.- К., 1951.