1999 р. Звід пам’яток Києва
Світлана Мала, Елла Піскова
Інститут металофізики ім. Г. Курдюмова, в якому працювали відомі вчені
(іст.).
Бульв. Академіка Вернадського, 36.
Комплекс споруд інституту складається з п’яти корпусів, зведених 1965 – 85. Заклад веде свій початок з Дніпропетровського фізико-технічного інституту, заснованого 1932 за участю Г. Курдюмова. На базі лабораторії кристалізації цього інституту, а також відділу металофізики Інституту чорної металургії АН УРСР та відділу дифузійних процесів Інституту фізики АН УРСР у 1945 р. в Києві було відкрито Лабораторію металофізики АН УРСР, що мала статус науково-дослідного інституту. У 1955 р. її реорганізовано в Інститут металофізики АН УРСР (тепер – НАН України), з 1996 р. носить ім’я акад. АН УРСР і АН СРСР Курдюмова Георгія Вячеславовича (1902 – 96) – засновника вітчизняної наукової школи металофізиків, директора Лабораторії металофізики АН УРСР у 1945 – 51 рр. (розміщувалася на вул. Терещенківській, 3).
У лабораторному корпусі Інституту металофізики (споруджений 1965 р. на червоній лінії забудови вулиці; чотириповерховий, цегляний) працювали:
– у 1965 – 90 рр. – Гріднєв Віталій Никифорович (1908 – 90) – фізик, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1982), ректор Київського політехнічного інституту (1952 – 55). У 1955 – 85 рр. – директор інституту, у 1985 – 90 рр. – завідувач відділу та радник при дирекції. Одночасно у 1957 – 58 та 1970 – 82 рр. – академік-секретар Відділення фізики АН УРСР. Відзначений Державними преміями УРСР (1974, 1981), Державною премією СРСР (1986), премією ім. К. Синельникова АН УРСР (1988). Наукові праці присвячено металознавству, зокрема фазовим перетворенням у залізних і титанових сплавах при звичайних і високих швидкостях нагрівання. Розробив фізичні основи швидкісного термозміцнення сталей і сплавів. Під його керівництвом розроблено ряд оригінальних методів термічної обробки вуглецевих сталей і сплавів на титановій основі з метастабільною структурою. Працював у кабінеті директора (тепер – меморіальний музей вченого) й у кімнаті № 302.
– у 1965 – 88 рр. – Кривоглаз Михайло Олександрович (1929 – 88) – фізик-теоретик, чл.-кор. АН УРСР (з 1978). В інституті – з 1951 р., завідувач відділу (з 1964). Одночасно викладав у Київському університеті (1963 – 70). Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1988). Наукові праці – в галузі теорії твердого тіла, зокрема розсіяння рентгенівських променів і нейтронів реальними кристалами. Запровадив поняття про флуктуони та розвинув їхню теорію. Працював у кімнаті № 429.
– у 1965 – 81 рр. – Свечников Василь Миколайович (1891 – 1981) – вчений у галузі металознавства, акад. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1951). В інституті – з 1953 р. У 1953 – 75 рр. – завідувач відділу, з 1975 р. – науковий консультант. Відзначений Державною премією УРСР (1980). Наукові праці присвячено побудові діаграм фазових рівноваг, дослідженню залежності фізико-хімічних властивостей сплавів від їхньої структури і характеру фазових рівноваг. Працював у кімнаті № 204.
– у 1965 – 92 рр. – Смирнов Адріан Анатолійович (1908 – 92) – фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1984), віце-президент АН УРСР (1970 – 74). В інституті – з 1950 р. У 1955 – 87 рр. – завідувач відділу, в 1987 – 92 рр. – науковий консультант. Одночасно у 1963 – 66 рр. був головою Відділу фізики АН УРСР. Відзначений Державними преміями УРСР (1978, 1988), премією ім. К. Синельникова АН УРСР (1981). Наукові дослідження в галузі теорії недосконалих металевих кристалів і з окремих питань теорії поля. Розвинув теорії електронного енергетичного спектра впорядкованих сплавів, електроопору металів і сплавів, фазових перетворень і дифузії в металах і сплавах, розсіяння повільних нейтронів в упорядкованих сплавах. Працював у кімнаті № 426.
У 1983 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування акад. АН УРСР Данилова Віталія Івановича (1902 – 54) – директора Лабораторії металофізики АН УРСР (1951 – 54) з барельєфним портретом ученого (ск. М. Білик, арх. В. Савченко).
Андриан Анатолиевич Смирнов. – К., 1988.
Василий Николаевич Свечников. – К., 1981.
Виталий Никифорович Гриднев. – К., 1988.
Институт металлофизики АН УССР. – К., 1985.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 407 – 408.