Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Трегубова

Житловий будинок, 1911 – 12 рр.

(архіт.).

Вул. Велика Житомирська, 32.

У рядовій забудові вулиці. Споруджений у стилі модерн, можливо, за проектом арх. Г. Ледоховського як прибутковий триквартирний будинок. Належав дворянці С. Чоколовій. Первісно був триповерховий з горищним приміщенням над входом. Четвертий поверх над основним об’ємом надбудовано після 1945 р. із знищенням хвилеподібного аттика. Планування поверхів зазнало змін під час внутрішніх перебудов.

Чотириповерховий, з напівпідвалом, цегляний, тинькований. В оздобленні будинку широко використано ліплення та художній метал. Асиметрична об’ємно-планувальна структура будівлі зумовлена розташуванням на її південному фланзі вхідної групи приміщень, роль яких підкреслено широким виступом ризаліту. Дещо вужчий ризаліт на протилежному фланзі головного фасаду відповідає проїзду на подвір’я. Об’єм будинку з тильного боку прорізаний глибокою нішею лоджії з балконами (тепер засклена врівень з чільною стіною). Особливість споруди – наявність двох архітектурно оформлених фасадів. Пластично виразну композицію головного фасаду визначають дві вертикалі ризалітів, посилені гранчастими еркерами на відмітці другого і третього поверхів, різноманітні форми віконних прорізів. Між виступами ризалітів утворився невеликий дворик, огороджений одними з найхарактерніших у Києві у стилістичному відношенні модерністськими металевими ґратами. Кути прилягання ризалітів заповнені напівкруглими балконами з ґратами у стилі модерн (ліплення на їхніх нижніх площинах зруйновано). Міжвіконня першого поверху оформлено стилізованим рустуванням. Гладенькі тиньковані площини верхніх поверхів оздоблені різноманітним ліпним; декором: сандриками, овалами, стилізованими рослинними орнаментами, серед яких привертає увагу листя каштанів у простінках вікон третього поверху. Подібний рослинний мотив, що відображає специфіку місцевої флори, використано у декорі консолі еркера над проїздом, де гілки каштанів зображені у сплетінні двох змій.

Пишний орнаментальний декор доповнено скульптурними барельєфами на рівні четвертого (кол. горищного) ярусу вхідного ризаліту: трифігурною композицією на його бічній площині та двома фігурами, що фланкують ліве вікно (частково зруйновані). У правому ризаліті на рівні четвертого ярусу була барельєфна композиція, яка зображувала хід під музику (зруйнована під час надбудови споруди, на її місці пробито вікно). Чотириповерховий ризаліт увінчує плоский звис карниза на стилізованих кронштейнах, триповерховий об’єм – карниз із фризом з листям аканта. Ідентичні за формою карнизи та орнаменти (зокрема, листя каштана) прикрашають тильний фасад. Тут центром композиції є ніша лоджії з великими балконами, огородженими металевими гратами лінеарного модерністського характеру.

В оздобленні інтер’єрів поєднано елементи модерну та еклектизму. Найпослідовніше стиль модерн втілено у вирішенні холу з парадними тримаршовими сходами з «вагнерівськими» металевими ґратами. Стіни холу розчленовані на фільонки криволінійними тягами, прикрашеними ліпленням у вигляді листя каштана. Парадні та житлові кімнати оздоблюють набрані з гіпсових відливок фризи та плафони, прикріплені до дерев’яної дранки. Всього у будинку налічується сім типів оздоблення приміщень, використання яких варіюється від квартири до квартири. Це падуги плафонів, що складаються з геральдичних щитів, черепашок та фігурок путті, плафони із зображенням гірлянд і вінків з троянд; плафони, оздоблені квітами маку; фризи із зображенням сцен полювання, фігурок оленів, павичів. Плафони розбито на різні прямокутні та овальні поля, стіни окремих приміщень розкреслено на фільонки. Будинок – визначна за збереженням декоративного оформлення пам’ятка житлової архітектури поч. 20 ст. Тепер тут міститься установа.

Весь Киев: адресная и справочная книга на 1914 год. – К., 1914.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 221 – 222.