1966 р. Історія українського мистецтва
В одному із скарбів, знайденому 1903 року в садибі Михайлівського монастиря в Києві, виявлено два срібні пластинчасті браслети з зображенням контурною черню барсів, левів і птахів. Подібний за сюжетом браслет було знайдено в Києві у 1939 році (іл. 292). На ньому в арках зображено крилатого лева і пальмету, а внизу під арками розміщено орнамент з плетінки. Браслет з іншого київського скарбу має цікавий із світським сюжетом малюнок: під різьбленими арками поруч з фантастичними птахами стоїть музикант і грає на гуслях, а жінка й чоловік танцюють. На жінці – вишитий одяг з довгими рукавами. Чоловік тримає шаблю і щит (іл. 293). Як відомо, близькі за своїм змістом сюжети з світського життя знайшли відображення у фресковому живопису XI століття на стінах башт київського Софійського собору.
Заслуговує на увагу повторений двічі малюнок, вміщений у центральних арках браслета. Це фантастичний образ крилатої жінки-змії, у якої замість ніг – два зміїні тулуби із зміїними головами [В.П.Петров, М.Л.Макаревич. Об изображении на древнерусском браслете. – «Краткое сообщение Института археологии АН УССР», вып. XII, К., 1962, стор. 43 – 47]. Отже, фантастичний образ тут виступає вже не в двох, а в трьох єствах: жінка – птах – змія. Такі зображення фантастичної жінки з оголеними персами, розведеними в сторони руками, з пташиними крилами і зміїними тулубами широко відомі з археологічних матеріалів греко-римських колоній Північного Причорномор’я – Пантікапею (Керчі), Херсонеса тощо. Вони є на саркофагах, золотих бляшках – нашивках на одягу, а також на предметах кінської збруї. Проте пам’яток, які свідчили б про безпосередній зв’язок між такими зображеннями римської епохи та часів Київської Русі, ще не знайдено. Не слід також залишати поза увагою зображення «зміїної жінки» в мистецтві скіфського періоду – на золотих бляшках від одягу, орнаментальних наліпах саркофагів тощо, які найбільше відповідають переказові про зміїну прародительку скіфів – напівдіву, напівзмію, відому з записів скіфської генеалогічної легенди у Геродота, Діодора і Горація.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 374 – 375.