Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Устич, Амалія Шамраєва

Кловський палац, серед. 18 – 19 ст.

(архіт., іст.).

Вул. П. Орлика, 8.

Відіграє важливу роль у містобудівній структурі, замикаючи перспективу вул. Липської. Місцевість, де збудовано палац, ще в 11 ст. називалася Кловом (звідси й назва) і віддавна належала Києво-Печерській лаврі, яка влаштувала тут на поч. 18 ст. садибу з дерев’яним палацом (1744), що призначався для прийому осіб царського дому та іменитих гостей. Проект цегляного двоповерхового палацу на місці старого дерев’яного виконано прибулим у 1752 р. з Петербурга до Києва арх. П. Нейоловим. Будівництво палацу відбувалося за участю лаврського майстра С. Ковніра. У червні 1755 р. частково зведено перший поверх, у вересні того самого року другий поверх завершив С. Ковнір, у 1756 – 60 рр. проводилися внутрішні роботи в інтер’єрах за участю народних майстрів. У 1757 р. плафон у великій залі розписав маляр і золотар В. Фрідеріх, у 1760 р. розписи на полотні виконав іконописець з Чернігівщини К. Андрєєв. Тут працювали й майстри кахлю П. Федотович, Баранов і С. Родини. Одночасно впорядковувалася територія садиби з плануванням і розбивкою регулярного парку за проектом, складеним 1754 р. садовим майстром В. Скобєєвим. Роботи проводилися за участю майстрів І. Федотова з Петербурга та О. Летопіовського з Чернігова. В 1858 р. будинок дуже постраждав від пожежі. Відбудований 1863 р. для Жіночого єпархіального училища. У 1901 р. зведено третій поверх, добудовано крила і змінено майже все планування приміщень (арх. Є. Єрмаков). Під час громадянської війни будинок був зруйнований. Відновлений у 1930 р. У 1973 – 74 рр. проведено реконструкцію споруди за проектом арх. В. Майка.

Архітектура палацу виконана у стриманих формах бароко. Будинок триповерховий, цегляний, у плані П-подібний, з простою й чіткою композицією. Площини стін декоровані рустованими лопатками й пілястрами. Вікна обрамлені лиштвами з напівциркульними й лучковими сандриками. Пам’ятка є зразком палацової архітектури 18 ст. У 1744 р. в Кловському палаці зупинялася російська імператриця Єлизавета Петрівна (за іншими джерелами, в цьому самому році тут жив наступник престолу Петро III).

Бл. 1764 р. в Кловському палаці містилася лаврська друкарня. У 1770 р., коли з Туреччини було занесено моровицю, діяв тимчасовий госпіталь. У 1811 – 57 рр. тут була Київська вища гімназія (з 1828 р. – Перша чоловіча), де працювали археолог та історик М. Берлинський, історик, етнограф і письменник М. Костомаров, навчалися економіст та державний діяч М. Бунге, дослідник Києва, фольклорист і етнограф М. Закревський, історик літератури М. Стороженко, художник М. Ге та ін. У 1857 р. у палаці була влаштована 2-а Київська виставка сільських і ремісничих творів. У 1863 р. після ремонту сюди переведено Жіноче єпархіальне училище. З 1930 р. після відбудови в ньому розташовувався Інститут силікатної промисловості, з 1940 р. перебувало Геологічне управління УРСР. Після Великої Вітчизняної війни – Міністерство геології УРСР. У 1973 – 81 рр. в будинку містився Музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 pp. З 1982 р. у Кловському палаці – Музей історії міста Києва.

Захарченко М. М. Киев теперь и прежде. – К., 1888;

Крицкий Б. А. Строители Кловского дворца в Киеве // Архитектурное наследство. – 1959. – № 9;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1;

Холостенко М. В. Зодчий П. І. Нейолов у Києві // Архітектура Рад. України. – 1940. – № 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 470.