Паровозна лабораторія

Елеонора Кучменко, Олександр Ляпін

Будинок останньої чв. 19 ст. в якому було створено першу в світі паровозну лабораторію

(іст.).

На території електровагоноремонтного заводу. Одноповерховий, цегляний, у плані складної конфігурації. Типовий зразок промислової архітектури свого часу.

В 1881 – 82 рр. тут було створено першу в світі паровозну лабораторію, де здійснювалося наукове дослідження локомотивів. Засновником і керівником дослідної установи був Бородін Олександр Парфенійович (1848 – 98) – інженер і учений в галузі залізничного транспорту, головний інженер служби рухомого складу, тяги й майстерень Південно-Західної залізниці (1879 – 89), керуючий Південно-Західної залізниці (1878 – 79 і 1889 – 96). У цій лабораторії було випробувано новий потужний тип паровоза системи «тандем-компаунд», розроблений О. Бородіним (з 1885 р. експлуатувався на вітчизняних залізницях, з 1889 – у США та інших країнах). В 1886 р. вчений опублікував результати своєї роботи у статті «Практичні дослідження над застосуванням системи „компаунд” і „парових сорочок” до паровозної машини, виконані на Південне-Західній залізниці». Винахід О. Бородіна французьке Товариство цивільних інженерів відзначило премією Наззо (1889). Згодом паровозні лабораторії почали створюватися на інших залізницях країни, а також у США, Польщі, Німеччині, Франції. Лабораторія існувала до 1917 р.

У цьому будинку в січні 1918 р. під керівництвом більшовицького партійного осередку створено загін Червоної гвардії чисельністю бл. 650 осіб для виступу проти Української Центральної Ради. Рішення про збройний виступ 17 січня було ухвалено зборами антиукраїнськи налаштованих робітників Київського залізничного вузла. Маючи на озброєнні панцерник і понад 20 кулеметів, залізничники здійснили 18 – 20 січня кілька рейдів по місту. Бої тривали на Шулявці та у Привокзальному районі. Розгромивши національні сили, міський штаб більшовицького повстання дав вказівку припинити збройний виступ і відійти до Деміївки та Поста-Волинського. Частина вирушила назустріч радянським військам, що наступали на місто, а деякі загони стримували війська Центральної Ради. 21 січня увечері майстернями оволоділи курені С. Петлюри.

В 1952 р. на будинку встановлено меморіальну дошку з білого мармуру в пам’ять про полеглих робітників-червоногвардійців. На дошці викарбувано 10 прізвищ.

Архів Народного музею КЕВРЗ, ф. 1, оп. 1, спр. 1;

Гумилевский Л. Железная дорога. – М., 1960;

Житков С. М. Биографии инженеров путей сообщения. – СПб.. 1902. – Вып. 3;

Романов В. М., Ткаченко Ф.Д. А.П.Бородин. – М., 1949;

Чаленко Р., Федорович Г., Рахинський С. Поїзди ідуть вперед: робітники Київського залізничного вузла в боротьбі за владу Рад. – К., 1962.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 304.