Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

^Петлюри вул.

1999 р. Звід пам’яток Києва

Комінтерну вулиця, кін. 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

З’єднує бульв. Т. Шевченка з Вокзальною пл. Вперше згадується 1855 р. як Ігнатіївська. З 1861 р. належала до нижчого, четвертого, розряду забудови. 1869 р. перейменована на Безаківську, за прізвищем Київського, Подільського й Волинського генерал-губернатора Безака Олександра Павловича (1801 – 68), за сприяння якого було відкрито рух на Курсько-Київській залізниці й споруджено залізничний вокзал, до якого прямує вулиця. Сучасну назву дістала у 1919 р. в зв’язку із заснуванням Комінтерну – міжнародної революційної пролетарської організації (1919 – 43). До серед. 20 ст. мала повну назву – вул. Комуністичного Інтернаціоналу.

Траса вулиці визначена планами Києва 1837 і 1877 рр. для здійснення зв’язку центру міста з правобережною заплавою р. Либідь, пізніше – із залізничним вокзалом. Відповідно до топографічних особливостей рельєфу місцевості, вулиця має схил у бік заплави, у межах якої до 1890-х pp. забудови не було. Шлях до вокзалу проходив по мосту через річку. У 70-і pp. 19 ст. на початку вулиці до її перетину з вул. Жилянською переважала дерев’яна одноповерхова садибна забудова. Сучасний вигляд вулиці склався до поч. 20 ст.: її було забудовано три-, чотири- і п’ятиповерховими цегляними будинками переважно готельного типу з невеликими установами й магазинами на перших поверхах. Тут містилися готелі «Бристоль» (№ 2), «Франція» і «Лібава» (№ 27 – 29), мебльовані кімнати «Петроградські» (№ 21), «Нова Росія» (№ 23). Архітектура будинків періоду еклектизму і модерну відповідала смакам і фінансовим можливостям їхніх власників. Особливу увагу приділено оформленню вулиці на перетині її з поперечними магістралями. Відіграючи роль своєрідної брами міста, вулиця забудовувалася за проектами визначних київських архітеторів В. Ніколаєва, О. Хойнацького, A. Kpaycca.

На перетині з Бібіковським (тепер Т. Шевченка) бульв. перспективу вулиці замикав пам’ятник графу О. Бобринському, який керував будівництвом першої залізниці до Києва. Пам’ятник звернений обличчям до вокзалу (1872 р., ск. І. Шредер, арх. І. Монігетті). Знятий 1918 р. У 1954 р. на його постаменті встановлено пам’ятник М. Щорсу (скульптори М. Лисенко, М. Суходолов, В. Бородай; архітектори О. Власов, О. Заваров).

У 1908 – 14 рр. на вул. Безаківській, 25 (ріг вул. Жилянської) споруджено Іллінську церкву (арх. Є. Єрмаков) на честь 800-річчя Михайлівського Золотоверхого собору. У 1921 р. при ній сформувалася одна з перших громад УАПЦ, організовано місячні богословські курси, перенесені невдовзі до парафії Андріївської церкви. У 1935 р. храм зруйновано.

Пам’яткою архітектури радянського періоду є будинок залізничного вокзалу, зведений у 1927 – 32 рр. за проектом арх. О. Вербицького. Житловий будинок, розміщений на розі вулиць Вєтрова і Комінтерну, належить до кращих зразків архітектури 1930-х pp. (№ 3/25; арх. О. Тацій). У повоєнний період на місці застарілих або зруйнованих будинків зведено споруди інституту «Київдіпротранс» (№ 15), будинок побуту «Столичний» (№ 28) і новий корпус Акціонерного товариства «Шхуна». Із зведенням на бульв. Т. Шевченка будинку центральних залізничних кас перспективу вулиці замкнула виразна містобудівна вертикаль. Функціонально вулиця об’єднує дві важливі громадські споруди, пов’язані з потоками пасажирів залізничного транспорту. По обидва боки магістралі біля Вокзальної пл. тепер розміщено два великих промислових підприємства – завод суднобудування (Акціонерне товариство «Шхуна») і ТЕЦ.

До пам’яток історії належить будинок № 14 2-ї пол. 19 ст., в якому бував письменник А. Тесленко, містилася книгарня журналу «Киевская старина». В будинку № 12 діяв Клуб трудящих осіб. На лабораторному корпусі Ботанічного саду (№ 1) встановлено меморіальні дошки вченим С. Навашину та О. Фоміну, які тут мешкали й працювали. Як пам’ятка містобудування вул. Комінтерну зосередила цінну в архітектурно-мистецькому плані забудову, зберегла топографічні особливості київського рельєфу.

Сергій Білокінь, Раїса Бондаренко, Михайло Кальницький

ДАК, ф. 100, оп. 1-д, спр. 1214; ф. 163, оп. 58, спр. 34;

ДАКО, ф. 1542, оп, 1, спр. 36;

Весь Киев в кармане: адресная и справочная книга на 1911 год. – К., 1911;

Петровский М. Городу и миру. – К., 1990;

Энциклопедический словарь / Изд.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – СПб., 1894. – Т. 3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 472 – 473.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 472.
План забудови
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 473.
Поч. 20 ст. Перспектива вулиці

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2017 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 170

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.