Церква св.Миколи
Микільського Слупського Малого монастиря Микільська церква. Із заснуванням монастиря пов’язана легенда про те, що нібито в 1113 р. князь Мстислав заблукав уночі, полюючи в густих лісах, які були на цьому місці. Несподівано він побачив світло і пішов у його бік. Перед Мстиславом з’явився осяяний образ святого Миколи на стовпі (або на пні), вказував на дорогу з лісу. На знак вдячності і на згадку про цю подію князь спорудив тут Микільський монастир, який називали Слупським (слуп означає стовп). Первісно Микільський жіночий монастир було засновано близько 1036 р. біля однойменної церкви на Аскольдовій могилі. Після описаних подій 1113 р. Мстислав переніс його на нове місце і зробив чоловічим. Через те, що монастир розташовувався в густому лісі, його називали пустинню або Пустинно-Микільським Слупським монастирем. Обитель неодноразово грабували половці та російські князі. З 1174 р. Микільський монастир підпорядковувався Києво-Печерському. Після сплюндрування Києва в 1240 р. татарами пустинь занепала. Перші відомості про монастир зустрічаються у 1411 р. Певний час, у кінці 16 – на початку 17 належав уніатській церкві. З 1732 р. Микільський Слупський монастир був підпорядкований Великому Микільському. Відтепер за Слупським монастирем закріпилась ще одна назва – Малий Микола.
У 1713-1715 рр. на кошти генерал-губернатора Д. Голіцина для монастиря будується нова кам’яна церква. У плані це була тринавна базиліка, у якій середня нава була вища за бічні. Кожна нава вкривалась окремо. Акцент у декоруванні споруди робився на західному фасаді, що відповідає західноєвропейській традиції культового зодчества. Фасад центральної нави прикрашався складним бароковим фронтоном, як і три шпилі з ріпідами. Стіни прикрашали пілястри та півциркульні вікна. Незвичності споруді надавала грушоподібна, сильно витягнута баня. Таким же витягнутим був гранчастий барабан. Споруда нагадувала стовп, що мав символізувати походження церкви і монастиря. У 1831, 1875 і 1895 рр. церкву добудовують бічними вівтарями та притвором перед головним входом. Прибудови завершувались двома приземкуватими грушоподібними та двома масивними цибулястими банями. Такі втручання зіпсували первісну цілісність архітектурної композиції. У приміщені церкви зберігалося чимало цінних історико-культурних пам’яток та реліквій, серед яких рукописне Євангеліє, створене в монастирі в 1411 р.
Микільську церкву за наказом більшовиків зруйнували до 1934 р., коли на її місці почали споруджувати великий житловий будинок за проектом Й. Каракіса. Разом із храмом та дзвіницею знесли й інші споруди монастиря. Містилась на вул. Січневого повстання, 3-5.
Довідка у Вікіпедії: