Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Київ, який ми втрачаємо

Ігор Луценко, Альона Мірошник

Дата: 28.03.2011

Цінність. Якщо Москва – третій Рим, то Київ завдяки Лаврі – другий Єрусалим. Лавра – чи не єдина частина Київської Русі, яка змогла пережити монгольську навалу, скріпивши тисячолітню історію Києва. Для православних християн Лавра – місце зв’язку з Богом: приступаючи до мощів, віруючі розраховують зв’язатися зі святими заступниками на небесах, щоб ті замовили слово перед Всевишнім.

Сьогодні дедалі більше держав намагаються реалізовувати свою владу не так спираючись на армію чи поліцію, як використовуючи інструменти гуманітарної сфери. Оскільки Лавра – один із центрів світового православ’я, вона становить велетенський потенційний ресурс влади. Без перебільшення, у музеях Лаври міститься свого роду первинний генетичний код української нації. Це стосується насамперед Музею українського народного декоративного мистецтва і Музею історичних коштовностей України.

Загрози. По суті, кияни значною мірою вже втратили Лавру, адже весь її периметр контролює охорона, скажемо так, лояльна до УПЦ (МП). Найбільша небезпека – політика керівництва самого монастиря, бурхлива комерційна й господарська діяльність якого викликає руйнівний для Лаври ефект. Для забезпечення безперешкодного проїзду габаритних вантажівок було повністю зруйновано або незаконно реконструйовано всі арки над ворітьми, зокрема й ті, котрі мають офіційний охоронний статус.

Значна частина будівель і споруд на території Лаври незаконно перебудована і втратила, частково або повністю, свій історичний образ. Кілька будівель облицьовано «євроцеглою», червоний колір якої несумісний із історичним виглядом монастиря; окремі пам’ятки архітектури отримали не менш цинічні надбудови зі скла та пластику, стіни Лаври – прибудови у вигляді складських приміщень. Повністю зруйновано понад десяток історичних об’єктів, ще більше – частково спотворено.

Схоже, далі буде тільки гірше, адже монастир нестримно втягується у торговельну та виробничу діяльність. Сьогодні частина території Лаври – цехи, частина – ринок церковного начиння. Стан печер викликає офіційне занепокоєння в експертів ЮНЕСКО, що в перекладі з дипломатичної мови означає аварійний стан печер, і недавні обвали в них, мабуть, не останні. Дуже тривожна інформація про те, що мощі святих самовільно вивозяться з печер.

Церковні чиновники цілеспрямовано пробивають через мирських колег виселення музеїв із території верхньої Лаври. Принаймні періодично спливають документи, які свідчать про реалізацію таких планів. Забудовники біля Лаври також досягли успіхів у перетворенні її з духовного символу на щось мирське й незначиме: поруч зростають висотка та менші будівлі.

Хто будує? Відзначився один із найбільш ревних руйнівників Києва, вічно лояльний до влади депутат Іван Куровський. Він зазіхнув на святе: його компанія побудувала за адресою Кловський узвіз, 7, циклопічну «свічку», котра (якщо дивитися з лівого берега Дніпра) візуально заступила лаврську дзвіницю. Нічим іншим, крім як нечуваною зухвалістю, це не назвеш, такого не дозволяла собі навіть войовничо атеїстична радянська влада.

Церковним ієрархам, схоже, байдуже до того, що коять з образом Лаври безсовісні бізнесмени. Адже всередині монастиря його начальники роблять аналогічне. Владика Павло, намісник Лаври, судячи з усього, вважає, що має право творити свою історію сьогодні, не озираючись на створене у попередні століття. Схоже, нічого поганого в перекроюванні Лаври під свої комерційні та адміністративні потреби він не бачить.

Правовий аспект. Висотка Куровського – грубе порушення Генплану Києва. Будь-яка модифікація архітектурного образу Лаври – порушення Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, яка є частиною вітчизняного законодавства. Нагадаємо: Лавру занесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з якого вона ризикує вилетіти через систематичне порушення охоронного режиму.

Втім, як зазначено вище, де-факто Україна втратила юрисдикцію над територією Лаври, особливо Нижньої Лаври, тому ні міжнародні, ні тим паче українські закони церковним начальникам не указ. Те саме стосується будівництва ресторану «Купол» в охоронній зоні Лаври. Руйнація пам’яток – банальний кримінал, за який нікого не покарано. Наприклад, неодноразово стверджувалося, що арки воріт, пам’яток історії та архітектури, падають самі тощо.

Джерело: «Дзеркало тижня. Україна»