Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1622 р. Вірші на жалосний погреб…

1622 р. Вірші на жалосний погреб…

Розмір зображення: 760:800 піксел

Над історичними й побутовими темами художники працюють при ілюструванні світських видань: збірників поезій, букварів, книг історичного змісту тощо, які видавала друкарня Києво-Печерської лаври разом з книгами релігійного змісту.

Так, в 1622 році, після смерті гетьмана запорізького війська Петра Конашевича Сагайдачного, було надруковано в Києві невелику книжку – збірник віршів, що їх написав керівник Київської братської школи Касіян Сакович. Книгу ілюстровано трьома гравюрами історичного світського змісту. На одній з них показано Сагайдачного на баскому коні, з гетьманською булавою в руці і сагайдаком зі стрілами за спиною. Над його зображенням вміщено напис: «Петр Конашевич Сагайдач… гетьман войска его K. M. Запо…»; вільне місце під написом заповнено картушем з гербом Сагайдачного. Декоративна форма герба вдало врівноважує собою весь квадрат композиції.

Друга композиція, теж квадратна, відбиває історичний момент завоювання в 1616 році запорожцями під проводом Сагайдачного турецької фортеці Кафи (Феодосії. На передньому плані в ній зображено епізод морського бою – момент, коли славетні запорізькі «чайки» атакують великі турецькі веслові кораблі – «каторги». Далі намальовано фортецю, на стіни якої вже вибираються по драбинах козаки. На полях гравюри вирізано напис: «Кафу воевал року 1616». Гравюра ця відзначається правильною побудовою перспективи, вправним малюнком, вдалою композицією.

На третій ілюстрації показано емблему запорізького війська: у центрі кола, вкомпонованого в орнаментальний квадрат, – постать запорожця з рушницею.

Ці гравюри вирізано сміливою і впевненою рукою невідомого нам майстра, який надзвичайно простими засобами добивається яскравої виразності й високої граверської майстерності. Вони мають велику цінність як одні з перших на Україні світських гравюр, а також як історичний матеріал, з якого можна довідатися про стародавню архітектуру, одяг, зброю і таке інше. За висловом В. Стасова, «вони містять безліч найважливіших етнографічних та історичних відомостей і подробиць» [В. В. Стасов. Разбор рукописного сочинения г. Ровинского «Русские граверы и их произведения». – У його ж кн.: Собрание сочинений, т. II. СПб., 1894, стор. 645].

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 354 – 355.