Св. Феодосій. 1470 р.

Розмір зображення: 573:800 піксел

Композиції рельєфу з одиночною Орантою і рельефу-триптиху 1470 року дуже подібні між собою. Але є в триптиху й свої відмінності. Так, його виконавець робить в середині рамки з дубового листя ще арковий портал, та не дає монограм. Пропорції постаті з триптиху не такі гармонійні – голова непропорційно велика. Інший і характер різьблення. Складки не так художньо окреслені та ритмічно укладені, як у рельєфі, хоча майстер, м’яко й округло моделюючи їх, намагається надати їм об’ємності. Він прагне до оволодіння засобами точнішої передачі натури, до підсилення життєвості зображення, про що свідчать залишки, можливо, первісного різнокольорового пофарбування.

Не менш цікаві в цьому триптиху постаті Антонія і Феодосія. Набагато менші від богоматері, вони вкомпоновані в прямокутне поле дошки і разом з Орантою створюють одну цілісну композицію. Майстер не лише прагнув так укласти складки одягу, щоб якнайкраще виявити анатомічну будову тіла, але й намагався відобразити індивідуальні риси своїх персонажів, хоч тут ще немає рис портретності. В цьому триптиху, як і в рельєфі з зображенням Оранти, видно намір порушити скованість композиції і сувору симетрію, що досягалося різним трактуванням одягу печерських отців. Зовсім однакові за формою сувої пергаменту, що тримають святі, художник компонує по-різному: у Антонія пергамент звисає донизу, а у Феодосія – ніби вітер закинув його догори. Безперечно, і в цих рельєфах ще є сліди традиційних іконографічних прийомів (с. 112).

Св. Феодосій. Рельєф на камені. 1470 р. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 115.