Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Ложка

Ложка

Для більшої мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка являє собою особливий сплав темно-сірого кольору. Готується він з однієї частини срібла, двох частин міді, трьох частин олова і невеличкої дози сірки. Суміш цих металів розплавляється в тиглі кілька разів, аж поки сплав стане однотонною масою. Після цього його розбивають і розтирають на порошок, а потім насипають у вигравіруваний малюнок, і виріб ставлять у горно. Щоб маса покрила рівним шаром весь малюнок, майстер розмішує її кінцем тоненького дроту. Як тільки вийнята з печі рідина застигне, її зрівнюють напилком і полірують. Ця техніка в українському золотарстві широкого застосування не дістала. Нею користувались лише деякі майстри у XVIII ст. (І. Равич, І. Білецький, Я. Зінов’єв, К. Чижевський), які залишили високохудожні твори, виготовлені в цій техніці. У Державному історичному музеї УРСР експонується срібне карбоване блюдо невідомого майстра, оздоблене черню (КДІМ, № 2244). Черню також виконаний на дні блюда герб архімандрита Києво-Печерської лаври Іоаникія Сенютовича, який правив монастирем у 1715 – 1719 pp. Зразком цієї техніки може бути також трав’яний орнамент на срібній ложці з гербом, автор якої не відомий (КПЛ, № 2146). (с. 37)

Срібна ложка, оздоблена черню. Перша половина XVIII ст. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 2146

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 36.