1999 р. Звід пам’яток Києва

Юрій Бродський, Михайло Кальницький

Лікарня римсько-католицької громади, 1913 – 14 рр. (клінічний корпус інституту)

(архіт., іст.).

Споруджено на замовлення організованого 1912 р. «Товариства римсько-католицької лікарні» в Києві. Проектування здійснив арх. К. Іваницький. Освячення відбулося 15 серпня 1914 р.

Будівля триповерхова, з підвалом і мансардою, цегляна, в плані прямокутна (перспективний проект передбачав прибудову двох крил з тилу, але задум не здійснено). Фасад оформлено в неокласицистичному стилі. На видовженій площині виділено центральну і дві симетричні флангові вертикальні осі, підкреслені розкріповкою та іонічними портиками на рівні другого – третього поверхів з трикутними фронтонами (на центральній осі портик із чотирьох тричвертєвих колон, на флангах – з двох пілястрів). Нижній поверх оброблено рустом. Вікна першого поверху – напівциркульні, другого і третього – прямокутні. Планування коридорне. Лікарня була доброчинним закладом для потреб римсько-католицької громади Києва, яку переважно становили поляки. Статутом лікарні передбачалося обслуговування в ній «обох статей хворих, без різниці віросповідання і національності». Під час відкриття лікарня складалася з двох відділень: терапевтичного (частина першого поверху) і хірургічного (на другому поверсі). Передбачалося поставити до ста ліжок, однак частина площі (на третьому поверсі) залишалася резервною. В підвалі і мансарді – службові приміщення. Найзначніше пожертвування для будівництва зробила засновниця «Товариства римсько-католицької лікарні» С. Сирочинська, здійснюючи задум свого покійного чоловіка, члена Державної ради Станіслава Сирочинського. Його ім’я і було присвоєно лікарні. Тут практикувалося також влаштування «іменних ліжок», що утримувалися коштом конкретних доброчинців. У період 1-ї світової війни у будинку був лазарет для діючої армії. За радянського часу використовувалася різними медичними установами. Тепер клінічний корпус інституту нейрохірургії.

Тут працював Арутюнов Олександр Іванович (1904 – 75) – нейрохірург, акад. АМН СРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1958), Герой Соціалістичної Праці (1974), з 1964 р. – директор НДІ нейрохірургії ім. М. Бурденка (Москва). З 1945 р. – завідувач клініки нейрохірургії Київського психоневрологічного інституту. У 1950 – 64 рр. – директор Київського НДІ нейрохірургії. Одночасно (з 1945) – завідувач кафедри нейрохірургії Київського інституту удосконалення лікарів. Основні напрями наукової діяльності: військово-польова нейрохірургія, фундаментальні дослідження з питань патофізіології, клініки та хірургічного лікування пухлин центральної нервової системи, проблем болю.

Кабінет вченого містився на першому поверсі, багато часу він проводив також в інших корпусах (в операційних та клінічних помешканнях).

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 409 – 410.