Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Господарське подвір’я, 2-а пол. 19 – поч. 20 ст.

Михайло Дегтярьов

(архіт.).

Напроти головного подвір’я пустині через вул. Китаївську, вздовж якої встановлено ажурну металеву огорожу на цегляних стовпах. На території подвір’я містилися споруди житлового і господарського призначення – шпиталі, стайні, льохи, переведений з Києво-Печерської лаври свічковий завод тощо; частина їх збереглася. У 1867 р. за проектом ієромонаха Євкарпія (в миру – інж. Наумов) у південній частині подвір’я вздовж вулиці споруджено двоповерховий цегляний корпус «старого» шпиталю у стилі пізнього класицизму, з двома входами з боку подвір’я, критими металевими дашками. Перпендикулярно до нього вздовж соснової алеї, що веде в глибину садиби, за проектом ченця Ігнатія 1871 р. зведено одноповерховий, обкладений цеглою, дерев’яний корпус «нового» шпиталю, до якого в 1900 р. добудовано бічне крило; в 1904 р. – цегляний об’єм церкви св. Серафима Саровського. Храм прямокутний, з гранчастою апсидою, вирішений у т. зв. парафіяльному стилі, завершувався однією банею (не збереглася). У 1898 р. арх. В. Ніколаєвим запроектовано триповерховий цегляний житловий корпус у цегляному стилі, розташований в північній частині вуличної забудови подвір’я. На східному головному фасаді цього будинку встановлено дві меморіальні дошки з іменами загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни співробітників Українського науково-дослідного інституту садівництва та на честь переформування тут у листопаді 1943 р. винищувального протитанкового артилерійського полку резерву Головного командування. Будівля «старого» шпиталю і житловий корпус використовуються Українським науково-дослідним інститутом захисту рослин, «новий» шпиталь разом із церквою у 1990-х pp. передано чоловічому монастирю «Китаївський пустинницький скит».

ЦДІАУ, ф. 128, оп. 1 (заг.), спр. 1753, 2189, 2521, 2988, 3220; оп. 2 (заг.), спр. 165, 372, 390, 453, 540.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 464.