1999 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Трегубова

Вежа № 4, 1833 – 39 рр.

(архіт.).

Вул. Московська, 47.

Фланкувала трасу дороги, запроектованої у Наводницькому яру (тепер вул. Старонаводницька). Будувалася як оборонна казарма для кількох армійських рот. Розрахована на 500 осіб з озброєнням і 22 гармати. Через невеликі розміри називалася «малою вежею». Сполучалася оборонною стіною, до якої входила Наводницька брама (1861), з казармою військових кантоністів, а з вежею № 2 – земляним валом, на місці якого було споруджено стрілецький тир (не зберігся). У кін. 19 ст. вежу було пристосовано для утримання арештантів цивільного відомства.

Двоповерхова, цегляна, в плані кругла (діам. 54 м), з внутрішнім брукованим подвір’ям і арковим проїздом на першому поверсі. Поверх розділено на 22 склепінчасті відсіки – каземати. Кожний каземат первісне мав по дві амбразури на зовнішньому фасаді й одне прямокутне вікно з боку подвір’я. В кін. 19 ст. амбразури перетворено на вікна. Планування анфіладне, частково коридорне, утворене внаслідок улаштування поперечних перегородок в окремих відсіках. Перший і другий поверхи сполучаються трьома сходами. Товщина стін бл. 1,8 м. Відсіки перекрито коробовим склепінням із розпалубками. Архітектура споруди лаконічна – на тлі гладеньких зовнішніх стін чітко виділяється ритм спарених вікон. Оформлений плоским рустом арковий проїзд і розташовані в плоских нішах з напівциркульними перемичками віконні прорізи з боку подвір’я мають риси стилю пізнього класицизму. Тепер не використовується.

РДВІА, ф. 13135, оп. 3, спр. 984;

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 800, спр. 322;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 446 – 447.