1999 р. Звід пам’яток Києва
Тетяна Трегубова
Розмір зображення: 644:419 піксел
Звіринецьке укріплення, 1810 – 12 рр.
(архіт., іст.).
Вул. Тимірязєва, 1.
На території Центрального ботанічного саду НАН України, який міститься на частині історичної місцевості Звіринець, де у давньоруський час стояв т.зв. Красний двір – позаміський палац київських князів 11 – 13 ст. Ця територія була місцем полювання на диких звірів феодальної верхівки Києва – звідси й назва місцевості.
На поч. 19 ст. директор інженерного департаменту генерал К. Опперман після того, як оглянув Київ 16 квітня 1810 р., передбачаючи розрив стосунків з наполеонівською Францією, подав проект улаштування в місті укріпленого табору для запасних армій. Крім зміцнення існуючої Києво-Печерської фортеці, передбачалося спорудити з заходу і півдня два самостійні земляні укріплення, з’єднані ланцюгом земляних редутів. Зведено південне Звіринецьке укріплення на панівній ділянці правого високого берега Дніпра, яке контролювало переправу й шлях у Наводницькому яру. У будівельних роботах брав участь загін резервних військ під командуванням військового діяча О. Єрмакова. Земляне укріплення бастіонного типу мало в плані форму неправильної пентограми, пристосовану до своєрідного рельєфу місцевості. Фортечний фронт складався з шести полігонів, висунутого до північного сходу гонверка (вал з виступом з двох напівбастіонів), чотирьох бастіонів (південні – Видубицький і Великий, північні – Повний й Печерський), доповнених ззовні редантами, люнетами і флешами. Головна брама, прикрита равеліном, розміщувалася у південному Либідському полігоні поміж Видубицьким і Великим бастіонами. Всередині укріплення містилися тимчасові казарми й землянки для гарнізону, артилерійські й продуктові склади.
Після того, як з’ясувалося, що наполеонівська армія не дійде до Києва, 1812 р. фортифікаційні роботи припинилися. У серед. 19 ст. знесено вали західного полігона. У 1918 р. форт було значно пошкоджено вибухом військових складів на Звіринці. У 1936 р. поряд з укріпленням закладено ботанічний сад Інституту ботаніки АН УРСР. Після реорганізації його у Центральний республіканський ботанічний сад (1944) земляні укріплення зрито. Тільки у районі Гірського саду збереглася частина Повного бастіону, на валах якого влаштовано оглядовий майданчик.
ЦДІАУ, ф. 1434, оп. 1, спр. 11;
Военная энциклопедия. – СПб., 1913;
Записки А. П. Ермолова. 1798 – 1826. – М., 1991;
Меньшов Д. П. Старо-Киевская и Печерская крепости. – К., 1913.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 438.