1999 р. Звід пам’яток Києва
Олексій Нестуля
Житловий будинок рубежу 19 – 20 ст., в якому проживав Ернст Ф. Л.
(іст.).
Вул. Круглоуніверситетська, 4.
На червоній лінії забудови вулиці. Чотириповерховий, цегляний.
Тут з 1920-х pp. до 1933 р. жив Ернст Федір Людвігович (1891 – 1942) – мистетвознавець, музейний працівник, пам’яткознавець. Вивчав творчість Т. Шевченка, І. Рєпіна, М. Мурашка, Г. Нарбута, Г. Гольбейна, київську архітектуру 17 – 18 ст. Упорядкував провідник «Київ» (1930), де був автором 249 статей. В 1922 р. входив до складу комісії з організації Київської картинної галереї (тепер Музей російського мистецтва), у 1922 – 23 рр. працював над створенням експозицій Лаврського музею культів. У 1923 – 33 рр. завідував художнім відділом Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка, де організував виставки: українського портрета 17 – 20 ст. (1925), творів Г. Нарбута (1926), Т. Шевченка та його сучасників (1927), українських художників 17 – 20 ст. (1929), О. Кравченка (1930).
У 1920-і роки входив до складу комісій ВУАН: біографічної, порайонного дослідження Києва та Правобережної України, комісії старого Києва, з дослідження мистецьких цінностей, які було вилучено 1922 р. з церковних ризниць для фонду боротьби з голодом, Софійської, археологічної (1921 р. – її вчений секретар). У 1924 р. обраний дійсним членом Всеукраїнського археологічного комітету. Викладав у Київському художньому технікумі, Археологічному інституті, виступав з публічними лекціями з історії мистецтва, керував семінарами з новітнього українського мистецтва при науково-дослідницькій кафедрі мистецтвознавства ВУАН. У 1929 р. призначений ВУЦВК членом паритетної комісії з обміну культурними цінностями між РСФРР і УСРР. Активно працював у Всеукраїнському шевченківському комітеті з упорядкування могили Т. Шевченка, комітеті зі спорудження пам’ятника Т. Шевченку у Харкові. У 1920 – 22 рр. – співробітник Київського губернського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини, з 1923 р. – інспектор (за сумісництвом) Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка з охорони історико-культурних цінностей Київщини. У 1926 – 30 рр. очолював Київську крайову інспектуру охорони пам’яток культури.
У 1933 р. безпідставно заарештований органами ДПУ, у 1934 р. засуджений до трьох років виправно-трудових таборів. Відбувши покарання на будівництві Біломоро-Балтійського каналу, працював у картинних галереях Алма-Ати й Уфи. У 1941 р. заарештований і незабаром засуджений до страти. Займав квартиру № 5-а – 6-а на третьому поверсі.
Білокінь С. Федір Ернст і Київ // Наука і культура: Україна. – К., 1988. – Вип. 22;
Його ж. Федір Ернст // Пам’ятки України. – 1989. – № 2;
Нестуля О. О. Україна стала його долею (Ф. Л. Ернст) // Репресоване краєзнавство. – К., 1991.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 502 – 503.