Собор Богоявління
У серпні 1651 р. під час окупації Києва литовським військом дерев’яна тепла церква св.Богоявління у братстві згоріла – за листом киянина Федора Бориспольченка до білгородського воєводи кн.Б.О.Репніна з 12.09.1651 р. [Смирнов Я.И. Рисунки Киева 1651 г. по их копиям кон.18 в. – “Труды 13-го археологического съезда”, М., 1908 г., т. 2, с. 288].
Сирійський мандрівник Павло Халебський перебував на Подолі в Києві 4 – 10 (14 – 20) липня 1654 р. Він записав:
В пятницу [7 липня] мы слушали литургию в большом монастыре, называемом на их языке Сайташни (Сагайдачного), именно, монастыре трех братьев-царей, которые его построили. Он в честь Богоявления и имеет игумена и монахов.
Перед его воротами стоят два деревянные столба, как бы закрученные и свитые с удивительным искусством; на них – место для часов. В Киеве часы на колокольне. В самых воротах помещается красивая церковь с куполами и окнами во имя Благовещения.
Кругом великой церкви идет навес; в ней три двери с тремя куполами. Она обширна, велика и имеет амвон с лестницей. В хоросе есть также деревянный круглый помост; места для стояния (формы) идут рядами справа и слева и обращены к востоку, перед ними на правой стороне хороса красивое архиерейское место, задняя сторона которого решетчатая. Куполы церкви величественные и очень большие. [ антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Выпуск 2 (От Днестра до Москвы) // Чтения в обществе истории и древностей российских, 1897 г., кн. 4, с. 79.]
Собор Богоявління 1690 – 1693 рр., архіт.Й.Д.Старцев; зруйнований [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].
В 1690-1693 гг. вместе со Старцевым на постройке Братского и Никольского соборов в Киеве работало 80 каменщиков и 100 «работных людей», прибывших из Москвы. [Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII – XVIII веков. – М.: 1967 г., с. 44].
Зруйнований в 1935 р. Передбачено відтворення [Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 101].
5.04.1936 р. І.А.Сапов звертався до Політбюро ЦК КП(б)У з проханням знести будівлі Братського монастиря.
Сапов Іван Андрійович (1897 – розстріляний 2.09.1937 р.) – радянський чиновник, на той час секретар Київського міськкому КП(б)У.
[Білокінь С. Нові студії з історії большевизму. – К.: 2007 р., с. 306 – з Нестулі, Доля церк.старовини, т. 2, с. 180].
Оскільки зі споруд монастиря було знесено тільки собор, то його руйнування не можна датувати раніше, ніж цей лист. М.Жарикх, 4.01.2008 р.
Був центральною частиною комплексу Богоявленського монастиря, заснованого 1615 р. на Подолі Київським братством. Тоді ж при ньому було засновано братську школу (з 1632 – колегіум, з 1701 – академію, з 1817 – семінарію, з 1819 – духовну академію). Більшовицькою владою монастир було закрито на початку 1930-х рр., а академію – 1920 р. Собор спорудив у 1690-1693 рр. на кошти Івана Мазепи архітектор Йосип Старцев на місці старого дерев’яного. Існує припущення, що проект належить архітекторові Іванові Зарудному. Хрестокупольна шестистовпна тринавна споруда зводилась у формах українського бароко. План будівлі – латинський хрест – нагадував західноєвропейські базилікальні храми. Найбільш декорований західний фасад прикрашали дві бічні квадратні у плані вежі-пілони. Головними декоративними акцентами споруди були хвилясті фронтони густо насичені бароковим живописом, які розташовувались над вінцевим карнизом тамбуром. Храм мав п’ять грушоподібних бань, які було позолочено в 1853 р. Антаблементи барабанів та західного фасаду прикрашались фризами з полив’яних керамічних розеток.
Біля південної стіни собору містилась могила з надгробком гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, якого тут поховали 10 квітня 1622 р. Біля північно-східної апсиди храму до його руйнації зберігалось поховання мандрівника Василя Григоровича-Барського (помер 26 листопада 1747 р.).
За наказом комуністичної влади собор висадили в повітря в 1935 р.
Довідка у Вікіпедії:
Більше фотографій: