Дзвіниця

Дзвіниця збудована в 1756 – 1758 рр. – двоярусна, майстер С.Д.Ковнір. В 1796 р. додано третій, круглий у плані ярус зі шпилем [История Киева. – К.: 1963 г., т. 1, с. 230].

Зруйнована в 1935 р. Передбачено відтворення [Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 101].

Розміщувалася перед західним фасадом Богоявленського собору по червоній лінії Контрактової площі. Дзвіницю почали споруджувати в 1756 р. за проектом Степана Ковніра у формах бароко. У 1815-1829 рр. пам’ятку реконструювали і добудували за проектом Андрія Меленського у стилі класицизму. Триярусна споруда відігравала роль в’їзної надбрамної вежі монастиря. Перших два яруси – квадратні у плані, третій – круглий. Перший ярус у своїй архітектурі зберігав залишки декору 18 ст. (барокові лиштви навколо вікон). Стіни членувалися пілястрами доричного ордера. Другий ярус завершувався з чотирьох боків портиками з трикутними фронтонами та іонічними колонами. Третій ярус увінчувався напівсферичним куполом з високим шпилем. Другий і третій яруси мали аркові дзвонові отвори. Під аркою третього ярусу був влаштований годинник. У кінці 19 – на початку 20 ст. до дзвіниці прибудували одно-двоповерхові дугоподібні у плані корпуси, що повторювали обриси мурів монастиря. Будівля була головною домінантою Подолу.

В період тоталітарного більшовицького режиму пам’ятку почали розбирати в 1935 р. і остаточно знищили невдовзі після 1937 р.