1999 р. Звід пам’яток Києва
Інна Дорофіенко, Василь Щербак, Володимир Ясієвич
Київська контора Державного банку, 1-а третина 20 ст.
(архіт., іст., мист.).
Вул. Інститутська, 9-а.
На схилі пагорба, що зумовило різноповерховість споруди. Головний фасад орієнтовано вздовж фронту вулиці. Київську контору Державного комерційного банку засновано 1839 р. У 1860 р. комерційний банк перетворено на Державний банк. До зведення нового власного будинку містився у садибі № 9 на тій самій вулиці. Одна з перших монументальних банківських споруд в Україні.
У 1900 р. було оголошено архітектурний конкурс на проект Київської контори Державного банку, в якому переміг проект арх. О. Кобелєва. Фасад розроблено арх. О. Вербицьким. У його оформленні взяли участь скульптори Еліо Сала і Ф.Соколов. У 1902 р. відбулися закладини будинку, 1905 р. – відкриття. У 1934 р. за проектом арх. О. Кобелєва та участю арх. В. Рикова, надбудовано третій і четвертий поверхи із збереженням загального стилю оздоблення будинку. У 1983 – 84 рр. здійснено консерваційно-реставраційні роботи (арх. І. Малакова, худ.-реставратор А. Марампольський, керівник І. Дорофієнко).
Триповерховий, з підвалами, цегляний, у плані Н-подібний, з розміщеною у центрі операційною залою (пл. 720 кв. м). Перекриття залізобетонні, над залою – по металевих фермах. З боку головного фасаду міститься сходовий вестибюль і малі зали зі склепінчастими перекриттями. Фасад облицьовано штучним каменем, що імітує діорит і пісковик, колони – з лабрадориту. У порталі та карнизі застосовано майолікові вставки, на наріжжях будинку – скульптури драконів з бетону. Головний фасад має тридільну композицію з розвиненою центральною частиною і триарковим порталом входу. Виконаний у формах раннього ренесансу з елементами готики й романського стилю. Обабіч – проїзди з декоративними кованими ґратами. У тому ж стилістичному ключі виконано оздоблення інтер’єрів, де широко застосовано ліплення у вигляді ренесансно-готичних орнаментів, скульптурні елементи, природний і штучний камінь, дерев’яне столярне заповнення вікон і дверей високого ґатунку, кольорові вітражі тощо.
Особливу увагу приділено прямокутній у плані двосвітній операційній залі з підвісною заскленою стелею та біломармуровим фонтаном у центрі. Її простір поділено балконом із ажурними металевими ґратами на два яруси, стіни яких ритмічно членовано арковими прорізами. Балкон спирається на вміщені в міжвікон-нях подвійні фігурні кронштейни з лев’ячими масками. Аркові віконні й дверні прорізи оздоблено крученими колонками й орнаментальним обрамленням. П’яти фальшивого склепіння стелі заповнено ліпними картушами з символами різних галузей людської діяльності, а також алегоричними барельєфними зображеннями Вулкана – бога вогню і ковальства, Меркурія – бога торгівлі, ремісництва і скотарства, Мінерви – богині мудрості, Церери – богині землеробства і родючості (скульптура та орнаменти виконані ск. Е. Сала). Падуги фальшивого склепіння завершуються сталактитовим фризом і карнизом з модульйонів, на які спирається засклена частина стелі. Світлу колористику зали, пофарбованої у ніжні пастельні тони, доповнюють кольорові акценти: вміщені на теракотовому тлі ренесансні арабески над прорізами, кольорові вітражі вишуканого квіткового малюнка у фрамугах готичних вікон, виконане в техніці розпису по склу зображення захисника Києва архістратига Михаїла на стелі зали, відновлене за первісним малюнком у 1994 р. (від 1934 р. тут було зображено герб СРСР), і малого герба України – тризуба в обрамленні орнаменту по кутах (худ.-реставратор Є. Чорнокозенко).
Споруда відзначається високою якістю архітектурної пластики, багатством форм і фактури, мистецького вирішення. Є типовою для періоду історизму стилізацією на теми італійських палаццо. Відіграє важливу роль в архітектурному ансамблі вулиці.
На місці банку раніше стояв житловий будинок, в якому в 1822 – 25 рр. відбувалися таємні збори декабристів. Понад чверть століття Київською конторою Державного банку управляв Афанасьев Георгій Омелянович (1848 – 1925) – історик, громадський діяч. Саме він у 1894 р. почав клопотання щодо будівництва нового банківського будинку. У 1918 р. був державним контролером, міністром закордонних справ в уряді гетьмана П. Скоропадського. Помер на еміграції в Белграді. У 1975 р. на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку, на якій в аркоподібному заглибленні вертикального прямокутника високим рельєфом зображено п’ятьох страчених декабристів (ск. М. Вронський, арх. В. Гнєздилов).
Здание Государственного банка в Киеве (1902 – 1905). – К., 1906;
Ковалинський В. Інститутська – вулиця банкова // Янус. – 1997. – № 8;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 425 – 427.