Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Віктор Мойсеенко

Будинок Ради народних комісарів УРСР, 1936 – 38 рр.

(архіт.).

Вул. М. Грушевського, 12/2.

У високій частині міста на наріжній похилій ділянці на перетині вулиць М. Грушевського і Садової.

Головним, парадним, напівкруглим фасадом звернений у бік вул. М. Грушевського і Маріїнського парку. Одне з двох крил простяглеся вздовж вул. Садової, друге – у глибину кварталу. Спорудження будинку Ради народних комісарів УРСР пов’язане з перенесенням столиці України з Харкова до Києва у 1934 р. Будинок проектувався для Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР. Нове призначення його визначилося під час будівництва. Автори проекту – архітектори-художники І. Фомін та П. Абросимов. Це був перший об’єкт республіканського адміністративного центру, який формувався у Липках. Споруджено неподалік від краю Київського плато, зайнятого такими силуетними ансамблями і будівлями, як Києво-Печерська лавра, Військово-Микільський та Михайлівський Золотоверхий монастирі, церква Святого Андрія Первозванного. Будинок РНК не має такої силуетності і в панорамі міста сприймається як досить важка споруда. Завдяки увігнутій дугоподібній центральній частині він асоціюється скоріше з підпірними будівлями серед. 19 ст. Київської фортеці на Печерську.

Найбільший у Києві адміністративний будинок має загальний об’єм 235 тис. куб. м. Центральний корпус десятиповерховий, бічні крила – семи-, восьмиповерхові. Система планування коридорна, з двобічним розміщенням робочих приміщень. Привертають увагу архітектурні деталі головного фасаду. Застосовано модернізовані ордерні композиції – іонічні поодинокі й спарені колони та пілястри, а також високі напівколони, розчленовані на численні кам’яні брили й увінчані модернізованими корінфськими капітелями. Бази колон і капітелі чавунні. Нижні поверхи будинку облицьовано великими необробленими блоками тульчинського лабрадориту, цоколь, пояски і портали – полірованим гранітом. Литі металеві флагштоки й ажурну браму виконано у 1947 р. В 1997 р. верхні поверхи пофарбовано світлим кольором. Значно простіший вигляд мають інтер’єри будинку, майже позбавлені декоративно-художнього оздоблення.

Будинок Ради народних комісарів УРСР цінний в історико-архітектурному відношенні як первісток у формуванні республіканського адміністративного центру в Липках і як яскравий приклад творчого використання принципів класичної архітектури.

Тут містився найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади УРСР – Рада народних комісарів (Раднарком), з 25 березня 1946 р. – Рада Міністрів УРСР, з 1991 р. – Кабінет Міністрів України. Головами Ради Міністрів у різний час працювали: в 1939 – 44 рр. – Л. Корнієць; в 1944 – 47 рр. – М. Хрущов; в 1947 – 54 рр. – Д. Коротченко; в 1954 – 61 рр. – Н. Кальченко; в 1961 – 63 та 1965 – 72 рр. – В. Щербицький та ін.

Тепер – будинок уряду України.

Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період). – К., 1962;

Нельговський Ю. П. Будинок Ради Міністрів УРСР. – К., 1961.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 336.