Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Марія Гончаренко, Олександр Карбачинський

Житловий будинок співробітників ЦК КП(б)У 1935 р., в якому проживав Бойченко О. М.

(архіт., іст.).

Вул. М. Грушевського, 9.

Напроти в’їзду до Микільської брами Київської фортеці, одним фасадом повернутий до Маріїнського парку, другим – до вул. М. Грушевського. Зведений за проектом арх. О. Бекетова.

П’ятиповерховий, цегляний, наріжний, з неоднаковими крилами, семисекційний, з дво-, три-, чотири- і п’ятикімнатними квартирами. Кожна сходова клітка має входи з двору і з вулиці. Прийнято конструктивну систему поздовжніх несучих стін. Перегородки та перекриття дерев’яні. На першому поверсі у наріжній частині будинку розміщено магазин. Об’ємно-планувальне вирішення ґрунтується на композиційному виділенні округлого наріжного об’єму, що з’єднує крила під кутом менше 90°. Його значущість доповнюється ступінчастим вежоподібним завершенням зі шпилем, іншим типом вікон і балконів. Характерну для житлових будинків цього періоду ярусність фасадів підкреслено горизонтальними тягами і карнизом великого виносу. При всій цілісності й підпорядкованості головного фасаду його наріжному центру спостерігається певна самостійність у вирішенні просторово виділених площин по центральній осі фасадів крил – створення окремого композиційного ядра у вигляді накладних величезних портиків. Вони вирізняються прорисовкою елементів та деталей, що пояснюється різною містобудівною значущістю фасадів. По вул. М. Грушевського портик поглинає майже всю площину фасаду, надаючи житловому будинку урочистого монументального характеру. На фасаді крила вздовж парку портик видається більш масштабним і логічним, чому сприяє заміна напівколон розкріповками – основним ритмічним мотивом головного фасаду. Дворові фасади позбавлені декору і відповідають планувальній структурі будинку. Фасади покрито теразитовим тиньком, що відзначається тонким моделюванням кольору і фактури поверхні стін. Внутрішнє планування будинку збережено. Як в усій композиції, так і в стилістиці архітектурних елементів та деталей відбилося прагнення автора до творчого застосування прийомів класицистичної архітектури.

У 1944 – 50 рр. у квартирі № 7 на третьому поверсі жив Бойченко Олександр Максимович (1903 – 50) – письменник, комсомольський діяч, генеральний секретар ЦК ЛКСМУ (1930 – 32). З 1931 р. прикутий тяжкою хворобою до ліжка. З 1937 р. працював у київському видавництві «Молодий більшовик». Автор повісті-трилогії «Молодість» (ч. 1 – 2, 1945 – 48; ч. 3 не закінчена), присвяченої комсомольцям України 1920-х pp.

В 1959 р. на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з червоного граніту з бронзовим барельєфним портретом О. Бойченка (ск. В. Оснач, арх. І. Шмульсон).

Бойченко Н. Його життя – подвиг // Дніпро. – 1963. – № 11;

Олександр Бойченко. – К., 1973.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 340.