Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Городецького вул.

1999 р. Звід пам’яток Києва

Городецького архітектора вулиця, рубіж 19 – 20 ст.

(архіт., іст., містобуд.).

Від вул. Хрещатик до пл. І.Франка. Біля підніжжя північного схилу Печерського плато. Первісна назва – вул. Миколаївська (від імені російського імператора Миколи І), з 1919 р. – К. Маркса, з березня 1996 р. – Архітектора Городецького.

З 1887 р. місцевість, яку тепер займають вулиці Архітектора Городецького, Заньковецької, Ольгинська, Станіславського та пл. І. Франка, належала професору медицини Київського університету Ф. Мерінгу. Садиба мала велику площу, прорізану ярами. На червоній лінії забудови вул. Хрещатик, а також усередині ділянки містився ряд цегляних споруд, далі – парк з алеями, оранжереями, ставком, виноградником, який назвали Мерінгівським садом. Протягом 1891 – 95 рр. з ініціативи спадкоємців Ф. Мерінга було складено декілька планів розбивки садиби під площу та вулиці. За останнім з них – від 26 березня 1895 р. територія біля ставка відводилася під площу, яку було названо Миколаївською. Таку саму назву отримала вулиця, що вела до неї від Хрещатика. Три інші вулиці мали найменування Ольгинська (між вулицями Миколаївською та Інститутською), Мерінгівська (між Миколаївською та Лютеранською), Нова (між Миколаївською пл. і вул. Мерінгівською). В 1895 р. у Києві створюється домобудівне товариство, яке придбало у нащадків Ф. Мерінга цю ділянку.

Забудова вул Миколаївської здійснювалася переважно у кін. 19 – на поч. 20 ст. у період т. зв. будівельної лихоманки. На ній споруджено громадські торговельні та житлові будинки, які відобразили стилістичну різноманітність архітектури періоду історизму і модерну її об’ємно-просторова структура, задана формою забудованого по периметру і поділеного на ділянки кварталу, мала характерні особливості тогочасних містобудівних комплексів – рівнемірність архітектурного ритму, фронтальність фасадів. На той час Миколаївська вулиця була однією з визначних у місті і відповідала рівню найкращих європейських вулиць. Під час Великої Вітчизняної війни значна частина забудови вулиці зруйнована. Після війни певною мірою відновлена Будинки проектували відомі архітектори Е. Брадтман, В. Городецький, М. Клуг, Г. Шлейфер. В 1895 – 97 рр. за проектом Е. Брадтмана і Г. Шлейфера зведено готель «Континенталь» (№ 5, тепер у комплексі Національної музичної академії). За проектами Г. Шлейфера споруджено прибуткові житлові будинки № 1, 3 (не збереглися), у 1901 р. – будинок Л. Гінзбурга в неоренесансних традиціях (№ 9, керував будівництвом Е. Брадтман), який було значно пошкоджено під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 рр. У 1903 р. за проектом Е. Брадтмана було зведено цирк П. Крутикова у стилі модерн, висаджений у повітря 1941 р. (стояв на місці теперішнього кінотеатру «Україна», № 7). На подвір’ї між будинками № 4-б у 1911 р. був влаштований розважальний манеж «Скетінг-ринг», згодом перебудований під театр (не зберігся). Забудову садиби № 13, що належала меблевому фабриканту Й. Кімаєру, проектували В. Городецький і М. Клуг. Вулиця була одним з наипопулярніших культурних осередків міста. У приміщенні цирку П. Крутикова, що відзначався чудовою акустикою, організовувалися концерти визначних співаків. Тут виступали М. Баттістіні, А. Дідур, М. Литвиненко-Вольгемут, Т. Руффо, Л. Собінов, Ф.Шаляпін та ін. У перебудованому манежі «Скетінг-ринг» діяли оперета Ливського, єврейський «Кунствінкл» та Дитячий театри. На вулиці проживали і працювали відомі діячі зокрема, у будинку № 3 мешкав арх. В. Городецький (до 1903). Будинки № 4 і № 6 належали генералу В. Баскакову. 29 квітня 1918 р. у цирку П. Крутикова на хліборобському конгресі генерала П. Скоропадського було обрано гетьманом України.

Будинки що збереглися, мають також історико-культурну цінність. У добу української революції тут працювали військові міністерства Української Держави і УНР, проживав військовий діяч О. Греків (№ 11-а). На вулиці мешкали актори М. Крушельницький (№ 11-а), Є. Пономаренко, Н. Ужвій (№ 17/1). Тут діяли відомі культурно-мистецькі об”єднання, Літературно-артистичний клуб (№ 11) «ХЛАМ» (№ 5).

Блискучу плеяду сучасних музичних діячів виховала Київська державна консерваторія ім. П.Чайковського (№ 1 – 3/11 тепер Національна музична академія України ім. П. Чайковського). У кінотеатрі «Україна» 4 вересня 1965 р. під час прем”єри фільму «Тіні забутих предків» (режисер С. Параджанов) відбулася акція протесту проти арештів серед української інтелігенції.

Михайло Кальницький, Лариса Толочко

Вулиці Києва. – К., 1995;

Київ: провідник. – К., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 315 – 316.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 316.
План забудови
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 315.
1905 р. Загальний вигляд

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 260

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.