1999 р. Звід пам’яток Києва
Сергій Білокінь, Віталій Отченашко,Людмила Проценко
Житловий будинок поч. 20 ст., в якому проживали Артоболевський В. М., Лінка Н. В., Михайловський І. Д., Тулуб П. О.
(архіт., іст.).
Вул. Гоголівська, 34.
У глибині кварталу. Збудований як флігель. Був прибутковим будинком полковника Н. Черницького, який мав квартиру на другому поверсі. Після капітального ремонту 1984 р. перепланований, первісне оздоблення інтер’єрів і частково фасаду змінене.
Чотириповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з невеликим ризалітом у бік подвір’я, односекційний, симетричний за композицією. Оформлений у стилі неоренесанс, що був характерний для періоду еклектизму. На поверсі спочатку розміщувалося по дві різні за площею і набору кімнат квартири. Це було досягнуто за рахунок зсуву чорних сходів відносно центральної осі. Симетричний головний фасад розчленовано трьома ризалітами невеликого виносу: широким центральним, який відповідає положенню парадного входу і сходової клітки, і двома бічними на одне вікно. Центральний ризаліт вміщує портал, велике кругле аркове вікно сходової клітки. Архітектурний декор – напівколони та пілястри корінфського ордера – виконано у цеглі, доповнено гіпсовим ліпленням. Збережено головні гранітні сходи.
В 1935 – 52 рр. у квартирі № 1 жив Артоболевський Володимир Михайлович (1874 – 1952) – зоолог, зоогеограф, професор Київського університету, директор зоологічного музею університету.
У квартирі № 1 після війни оселилася Лінка Надія Володимирівна (дівоче прізвище – Геппенер; 1896 – 1981) – мистецтвознавець, археолог. З 1939 р. працювала у Всеукраїнському історичному музеї, в 1957 – 63 рр. завідувала архівом Інституту археології АН УРСР. Автор праць «Жерденівські гончарі» (1928), «Печери Київської лаври» (1930), оглядів архівів С. Гамченка та Ф. Вовка (у співавт.). Залишила цикл спогадів,
В 1918 – 33 рр. у будинку мешкав Михайловський Іван Дмитрович (1874 – 1933) – музикант-флейтист, Герой Праці (1924). До Києва переїхав у 1918 р. з Петрограда, де був солістом оркестру Маріїнського театру. Один з організаторів квартету професорів Київської консерваторії у складі Г. Беклемішева (рояль), Д. Бертьє (скрипка), С. Вільконського (віолончель), І. Михайловського (флейта). В 1918 – 33 рр. – соліст оркестру київської опери, професор консерваторії (1918 – 24) та Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1924 – 33).
У 1910-х pp. – 1923 тут жив Тулуб Павло Олександрович (1862 – 1923) – поет, юрист. Після закінчення Київського університету (1885) служив у судових установах. Писати вірші почав 1890 р. Видав збірку віршів «Серед природи». Був сином кирило-мефодіївця О. Тулуба і батьком письменниці З. Тулуб (раніше мешкав на вул. Великій Житомирській, 6-а).
Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1902 год. – К., 1902;
Проценко А. Життєпис. Спогади. – К., 1990.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 373 – 374.