Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Ніна Велигоцька, Сергій Кілессо

Головний павільйон, 1958 р.

(архіт., мист.).

Один з найбільших за розмірами (50х50 м у плані) павільйонів; замикає головну вісь, є домінантою в ансамблі. Збудований за проектом архітекторів Б. Жежеріна, Г. Кислого, інж. А. Мозгового. Має чітко визначену центричну вежоподібну композицію з увігнутою колонадою корінфського ордера на головному фасаді. Увінчує споруду високий позолочений шпиль, встановлений над розміщеним у другому ярусі підбанником з колонадою. Центром об’ємно-просторової організації інтер’єра є кругла у плані зала (діам. 30 м), з якої три входи ведуть в експозиційні зони, що охоплюють її з трьох боків.

Розпис, виконаний художниками Києва, Харкова, Львова та Одеси, міститься в аванзалі павільйону, на увігнутій поверхні великих ніш. Чотири багатофігурні панно присвячені популярним темам свого часу: «Великий Жовтень», «Дружба народів СРСР», «Сільське господарство», «Індустрія». Композиція «Великий Жовтень» (художники О. Ацманчук, М. Кривенко, О. Лопухов, О. Хмельницький) витримана у приглушено-стриманому колориті. . Стилістично тяжіє до плаката. У панно «Дружба народів» (художники В. Ламах, І. Литовченко, І. Скобало) обрано аналогічний принцип композиційного вирішення – ілюзорний ефект руху процесії прямо на глядача. Панно яскраве і мальовниче, воно, за задумом авторів, у символіко-алегоричній формі мало представляти дружбу багатонаціонального радянського народу.

Стінопис «Сільське господарство» (художники С. Кириченко, Н. Клейн, В. Кушнір, Г. Шпонько, А. Янін) зображує цілком реальну сцену, тим самим тяжіючи до станкової картини із збереженням єдності сюжету, місця та часу дії. Принцип станковості характеризує також панно «Індустрія» (художники М. Дерегус, В. Хитриков, О. Хмельницький). Його колорит стриманий (синьо-сірі тони із включенням червоного кольору), композиція повторює численні фотографії тих років. Роботи художників у Головному павільйоні яскраво відображають певний етап розвитку українського монументально-декоративного мистецтва 1950-х pp. з притаманним часу пафосом, із станково-картинним або плакатним принципами вирішення композиції. Реставрація розпису проводилася 1988 р.

Кілессо С. Київ архітектурний. – К., 1987;

Нариси історії архітектури Української РСР (радянський період). – К., 1962.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 250.