1999 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Лариса Федорова

Друге жіноче училище духовного відомства кін. 19 – поч. 20 ст., в якому працювали відомі діячі науки і культури

(іст.).

Вул. Десятинна, 4/6.

На червоній лінії забудови вулиці.

Чотириповерховий, цегляний, з підвалом будинок. Першу чергу споруди (№ 4) зведено в 1883 – 86 рр. (арх. В. Ніколаєв). Первісний об’єм – триповерховий, чоловий фасад – перпендикулярний до фронту вулиці, вздовж нього було влаштовано прохід до Трьохсвятительської церкви, яка містилася в глибині садиби (не збереглася). В 1900 р. надбудовано четвертий поверх (арх. Є. Єрмаков). Бл. 1908 р. добудовано об’єм вздовж фронту вулиці (№ 6).

Засновано у серед. 19 ст. як паралельні класи жіночого училища духовного відомства, що містилося у Кловському палаці на Печерську. З побудовою власного приміщення на вул. Десятинній відокремилось у самостійний навчальний заклад. При ньому діяла також зразкова школа. Розташовувалося у цьому будинку до поч 1920-х рр.

В училищі працювали у різний час відомі вчені, культурно-громадські і церковні діячі. Серед них протоієреї – В. Богородицький, настоятель Іоанникіївської церкви при цьому училищі; А. Коровицький, настоятель Олександро-Невської церкви при 2-й гімназії, член Київського комітету Православного місіонерського товариства, довголітній голова училищної ради; П. Левитський, настоятель Стрітенськоі церкви на Сінній пл. (нині – Львівська пл.); В. Базилевич, диякон Трьохсвятительської (Василівської) церкви; П. Кудрявцев, професор Київської духовної академії, філософ, літературознавець; художники Г. Дядченко і Ф. Красицький; композитор і диригент О. Кошиць та ін. Лікарями навчального закладу були професори університету св. Володимира – К. Вагнер, завідувач кафедри госпітальної терапії; М. Трофимов, завідувач заснованої ним першої в Україні отоларингологічної клініки. Почесним блюстителем з господарських справ училища був відомий київський підрядчик Л. Чернояров.

У 1920-і pp. тут діяли Київські юридичні курси, Російський педагогічний технікум ім. М. Пирогова, Київська меліоративна профшкола.

Пізніше будинок було передано видавництву «Політвидав України» (тепер Державне спеціалізоване видавництво «Україна»). У будинку також розміщуються Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин, Посольство Латвійської Республіки та різні установи.

ДАК, ф. 163, оп. 1, спр. 2617;

Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1913 год. – К., 1912; –…за 1914 год. – К., 1913.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 349 – 350.