Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Музей - на папері. Iсторія - на горищі…

Оксана Миколюк, Інна Філіпенко

Дата: 30.05.2009

Цими днями кияни й гості столиці знову святкуватимуть День Києва. Хто святкуватиме, а хто – оплакуватиме втрачені зелені зони та спотворену панораму старого міста, продані під офіси приміщення бібліотек, музеїв, художніх майстерень… Хтось питиме пиво й танцюватиме на безкоштовному концерті на майдані Незалежності, а хтось побачить нові тріщини у фундаменті Андріївської церкви, бо схили, на які вона опирається, з боку Боричевого Току вже роздали під забудову.

Основним питанням на ці та інші вихідні в людей буде: «Куди піти?». Загалом міська влада й різноманітні організації, фонди та компанії, які, хто традиційно, а хто заради ще однієї реклами (наступного дня, 1 червня, – ще й День захисту дітей) проводитиме різноманітні акції по всьому Києву. Звісно, що будуть серед них корисні та пізнавальні, а будуть і такі, щоб просто вбити час.

Так, «зелений» туризм України презентуватимуть в Музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові, історико-патріотичний фестиваль «Хрест і Меч», на якому відтворюватимуть середньовічні бої клуби з України, відбудеться в Ботанічному саду ім. Гришка, на традиційний конкурс «Київський вальс» на Співочому полі зберуться випускники шкіл, також відбудуться легкоатлетичні пробіги та змагання з велоспорту, концерти, конкурси – тільки Київська міська державна адміністрація запропонувала понад 20 акцій.

Але, наприклад, як сказав «Дню» письменник Андрій Курков, раніше він дуже любив відвідувати Музей історії Києва, якого нині фактично вже немає, він існує тільки на папері. Наразі його працівники сидять (по-іншому не скажеш) на четвертому поверсі в Українському домі в маленькому кабінеті, без світла, бо у них після розпорядження, виданого 2003 року прем’єр-міністром Віктором Януковичем, міська влада забрала приміщення Кловського палацу й віддала Верховному Суду України.

Тож тепер майже все – понад 200 тисяч експонатів – складується на горищах Українського дому й у філіях Музею історії Києва (в Музеї М. Булгакова, О. Пушкіна, М. Грушевського та Музеї культурної спадщини). Науковці з гіркотою розповіли «Дню», як 1982 року, саме на святкування Дня столиці та з нагоди 1500-річчя міста відкрився їхній Музей історії Києва.

В ці дні, аби не сидіти без діла і хоч якось привернути до себе увагу, бо 28 травня в столиці побувала японська делегація з міста-побратима Києва Кіото, вони дістали із запасників 34 картини японських художників, котрі працюють у стилі нангаїн (японський традиційний живопис, трохи модернізований), та презентували її в Українському домі.

«Нещодавно, перебуваючи в Японії, я зустрічався з мером Кіото, ми обговорювали програму подальшої взаємодії. Там цікавий досвід, зокрема, в галузі транспортної інфраструктури, будівництва, інвестицій, охорони навколишнього середовища, культури», – сказав заступник голови КМДА Денис Басс на зустрічі з японськими колегами. Міг би відразу поділитися досвідом київської влади, щодо, скажімо, охорони культури на прикладі Музею історії Києва.

Чи соромно? Здається – запитання риторичне. Сьогодні працівникам музею (щоб, мабуть, не надокучали) обіцяють приміщення то в Мистецькому арсеналі, то в майбутньому розважальному центрі на вулиці Інститутській, але обіцянки залишаються обіцянками.

Очевидно, що про подібні проблеми можуть розповісти працівники не одного музею чи бібліотеки Києва – осередків справжньої культури та духовності. Для них День Києва – це вже давно не свято, а привід зайвий раз спробувати докричатися до влади та громадськості про те, що далі так жити не можна. Адже ми дійдемо до того, що скоро в киян та гостей столиці не залишиться альтернативи і ми муситимемо «споживати» те мистецтво й культуру, які нам пропонує КМДА. Хоч би заборонили розпивати пиво на вулиці чи почали б штрафували за куріння в громадських місцях…

Катерина Романова, виконувач обов’язків директора Музею історії Києва:

– На початку квітня у Головному управлінні культури та мистецтв КМДА нам повідомили, що з ділянкою на Інститутській, 3, де обіцяли збудувати приміщення для музею до 2012 року, існують дуже великі проблеми: на неї було накладено арешт через порушення закону забудовниками. Тому жодних надій на цю територію не варто покладати, треба шукати інше місце для музею, хоча б у Мистецькому арсеналі. Але робити музейний комбінат – теж не дуже хороший варіант.

Та й, наскільки я розумію, з цим закладом також досить невизначена ситуація, і ця перспектива здається ще більш віддаленою, ніж 2012 рік. Щоправда, минулого тижня нам зателефонували з Управління культури, що нібито відновлюється будівництво на Інститутській, 3. На це, власне, ми й сподіваємося. Але ще точно не відомо, чи це буде флігель з окремим входом до музею, чи нам просто виділять кілька поверхів у розважальному центрі, який збираються там звести.

Після того, як музей виїхав з Кловського палацу, всі експонати запакували у великі скрині, і так вони зараз і зберігаються на горищі Українського дому. Єдиний позитив, що впродовж цих п’яти років музей продовжував наукову діяльність, але експозиційної роботи не було. У якому зараз стані ці експонати, ми не знаємо, бо дістатися до них майже нереально – скрині стоять одна на одній.

До яких тільки інстанцій не зверталися я і мої попередники, навіть до Президента, але все залишилося без змін. Нас зараз поставили в такі умови, що музеї повинні самі на себе заробляти, – але це не ті заклади, на яких можна отримати прибутки. Наприклад, на Заході музеї можуть бути навіть безкоштовними, але їх спонсорують бізнес-організації, банки, бо їм це вигідно. У нас, на жаль, все не так.

Наразі ми фінансуємося з міського бюджету, цього року нам виділили дуже мало коштів. Ми маємо заборгованість перед Українським домом ще за попередні роки, у наших приміщеннях навіть немає світла. Але знаєте, що викликає найбільшу тривогу? Коли люди дізнаються, у якому музеї я працюю, запитують: «А де це?».

Олександр Бригінець, секретар постійної комісії Київської міської ради з питань культури та туризму, депутат Київради від фракції БЮТ:

– Приміщення для музею нібито будується, причому приватними забудовниками. Хоча спочатку було рішення, що на Інститутській, 3 буде приміщення Національного художнього музею, потім його віддали під готельно-офісний центр, який нібито виділить понад 10 тисяч метрів для Музею історії Києва. Таким чином ми б отримали перший в Україні музей, який розміщувався б у спеціально спроектованому й спеціально збудованому приміщенні.

І саме тут могли б бути зали, присвячені історії Києва та творчості художників, так чи інакше пов’язаних із містом, починаючи від безіменних трипільських віртуозів гончарства та іконописця Аліпія і завершуючи мегакласиками ХХ століття: Марією Приймаченко, Катериною Білокур, Іваном Марчуком. Це була б прекрасна альтернатива новій комерційній споруді, будівництво якої дозволила незаконно Київрада.

У той час, коли Музею історії Києва немає, на Андріївському узвозі один з будинків передали іншому музею – історії Середземномор’я, про який майже нічого не відомо. Тому формально процес створення музею нібито йде, але наскільки це реально і чи буде він створений? Розв’язання проблеми я бачу таким, що всі приміщення, які можуть бути використані для музеїв, театрів, галерей, повинні віддаватися не офісам та приватним власникам, які відкривають там магазини, а закладам культури, щоб принаймні центр міста був, як годиться для центру столиці України, таким, де максимально представлено заклади культури.

А офісні центри й подібні приміщення можуть розміститися і в інших частинах міста. Але наразі є рішення Київради про будівництво готельно-розважального комплексу, і лише коли стане зрозуміло, що будівництва не відбудеться, можливо, тоді почнеться нова хвиля подій навколо Музею історії Києва.

Джерело: «День»