Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

[1990 р.] Паспортна інформація

Місто Ярослава

Пам’ятка археології

X- XIII ст.

Розміщення:

м. Київ, територія в межах: вул. Костельна, майдан Незалежності, Новопушкінська, Прорізна, Ярославів вал, Львівська пл.

Загальний опис:

Перші археологічні розкопки на території “міста Ярослава” були здійснені у 1832 р. К.А.Лохвицьким, який відкрив повністю Золоті ворота, які були засипані при перебудові земляних укріплень Києва у XVIII ст. У 1833 р. ним же розкопані майже повністю руїни колишнього стародавнього храму (можливо, Ірининської церкви). У 1934 р. К.А.Лохвицький в пошуках могили Діра виявив на південь від залишків Ірининської церкви фундаменти, схожі з матеріалом церкви Ірини. В 1925 р. були проведені розкопки в садибі Софійського собору під керівництвом В.Г.Ляскоронського, в результаті яких виявлені окремі знахідки епохи Київської Русі. В 1940, 1948-49, 1951-52 рр. значні археологічні дослідження були проведені Софійським заповідником на чолі з М.К.Каргером, які дозволили з’ясувати багато важливих питань будівельної історії пам’ятника. В митрополичій садибі були відкриті залишки кам’яної стіни XI ст., а також банна кам’яна споруда. В 1967 р. Толочко П.П. і Дяченко В.Д. у дворі будинку № 14 по вул. В.Житомирській відкрили залишки кількох жител XI-XIII ст. В одному з них знайдено близько 8 кг бурштину. В 1970 р. досліджено залишки оборонного валу в садибі № 38 по вул. В.Житомирській. По вул. Ірининській №№ 3, 5, 6 П.П.Толочко відкрив печі XI ст. для випалювання вапна. В цьому ж році в північній частині території Софійського музею І.Ф.Троцькою була відкрита піч для випалювання плінфи і сліди виробництва смальти для мозаїк. В 1971-72 р. під керівництвом С.А.Висоцького були проведені розкопки Золотих воріт, які дали багато нового матеріалу для реконструкції початкового вигляду споруди і валу, який примикав до нього. Цікаві відомості про масову забудову “міста Ярослава” були одержані під час розкопок 1972-73 р. по вул. Рейтарській, 33 і вул. Чкалова, 10, які проводив Я.Є Боровський. У 1978 р. по вул. Рейтарській, 36 була досліджена частина міського кварталу, забудованого зрубними стовповими спорудами (розкопки проводили М.А.Сагайдак і Я.Є.Боровський). В 1981-82 рр. під час робіт по реконструкції майдану Незалежності в результаті археологічних досліджень, які проводили М.А.Сагайдак, В.А.Харламов і В.А.Ленченко, було встановлено місцезнаходження Лядських воріт. Виключний інтерес являють розкопки по вул. Стрітенській, де відкриті цілі ділянки стародавніх вулиць, вздовж яких містилися житлові і господарчі споруди, ремісничі майстерні. Роботи по дослідженню “міста Ярослава” тривають.

Історична довідка, відомості про дослідження:

“Місто Ярослава” – умовна назва значного району стародавнього Києва, який найменували на честь його будівельника – князя Ярослава Мудрого. “Місто Ярослава” було оточене міцним земляним валом, який починався від укріплень “міста Володимира” на південь у напрямку до майдану Незалежності, де знаходились Лядські ворота. Потім вал повертав на вул. Новопушкінську, Малопідвальну і прорізну до Золотих воріт, які були головним в’їздом у місто. Далі вал йшов по сучасній вул. Ярославів вал до Львівської площі. Тут знаходились треті ворота – Львівські, від них вал простягався вздовж схилів гори по вул. В.Житомирській до укріплень “міста Володимира”. Площа міста у межах цих укріплень дорівнювала 80 га. Літопис від 1037 р. сповіщає: “Заложи Ярослав великый, у него же града суть Золотая врата, заложи же и церковь святыя Софья святыя Богородица благовещенья, поселив святого Георгия монастырь и святыя Ирины”.

Композиційним центром забудови “міста Ярослава” був Софійський собор, навколо якого виріс новий архітектурний ансамбль. На південний захід від Софійського собору знаходилась церква св. Георгія, фундаменти якої розташовувалися на розі вул. Золотоворітської і Георгієвського пров. На південний схід від Георгієвської церкви був збудований собор св. Ірини. На розі Георгієвського пров. і Стрілецької вул. виявлені залишки ще однієї церкви, яка не згадується в літописі. Всі вони були пишно прикрашені фресковим живописом, мозаїкою. На південь від Ірининської церкви відкриті фундаменти кам’яної палацової споруди XI ст., дуже схожої з палацами на Старокиївській горі.

“Місто Ярослава” – це власне міська територія. Тут жила основна маса населення Верхнього міста: ремісники, торговці, містилися садиби бояр, монастирі, церкви, княжі хороми. На його території відкриті житла, виробничі і господарчі будівлі.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 17.11.1987 р. № 1112.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: згідно рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 р. № 920 (додаток 1) “місто Ярослава XI-XIII ст. ”віднесено до архітектурної охоронної зони в межах: вул. Костельна, майдан Незалежності, вул. Ново-Пушкінська, вул. Прорізна, вул. Ярославів вал (зовнішні схили), Львівська пл., схили Старокиївської гори.

Основна бібліографія, архівні дані:

Боровський Я.Е. Археологічні дослідження в “місті Ярослава” // Археологічні дослідження стародавнього Києва.- К., 1976.- С. 86-107.

Высоцкий С.А. Золотые ворота в Киеве.- К., 1982.- С. 69.

Каргер М.К. Археологические исследования Киева.- К., 1951.

Каргер М.К. Древний Киев.- Т. 2.- М.- Л., 1958.- С. 98-260.

Сагайдак М.А. Великий город Ярослава.- К., 1982.- С. 39-49.

Толочко П.П. Древний Киев.- К., 1983.- С. 174.