1991 р. Кирилівська церква під лісом «Діброва»
Колишній митрополичий ліс «Діброва» простягається вздовж високого правого берега Лімниці на захід від Крилоса. В часи давнього Галича ця територія була вільна від лісу, на що вказують виявлені тут курганні поховання IX-Х ст. У 1882 році при північній межі Діброви Л.Лаврецький та І.Шараневнч виявили масивні фундаменти чотиристовпної триапсидної кам’яної церкви. Ю.Захарієвич після обмірів фундаментів зробив спробу реконструкції плану пам’ятки на рівні стін (іл.8). Початково вчені вважали будівлю рештками літописного Успенського собору. На початку XX століття пам’ятку повторно в кількох місцях розкрив О.Пеленський і опублікував після цього дещо відмінний план фундаментів (іл.8). На підставі топоніму «Кирилівка» дослідник назвав церкву Кирилівською і вважав її монастирським храмом.
У 1981-84 роках руїни поблизу Діброви втрете досліджував загін Галицької археологічної експедиції зі Львова (іл.9). Загальні розміри памятки в плані – 15,15:20,20 м. Ширина фундаментів стін становить від 1,7 м до 2,6 м. Один з підкупольних стовпів має фундаментну подушку з розмірами 3,1:3,2 м в плані. Глибина фундаментів стін 1,4 м, а стовпів – 2,0 м. Конструкція основи будівлі виконана надзвичайно акуратно, подібно як у попередній пам’ятці, регулярними рядами річкового каменю на глині, а також на вапняно-піщаному розчині з домішками деревних вугликів і горілої глини.
Деякі особливості плану фундаментів (виступи під лопатки стін, окремо влаштовані подушки стовпів, регулярна кладка з річкового каменю) вже зустрічались у попередньо описаних об’єктах, що вказує на почерк галицької архітектурної школи. Натомість масивні вузли апсидних сполучень відносять нашу пам’ятку до вежоподібних храмів нового стильового напрямку в архітектурі Давньої Русі кінця XII – початку XIII ст. (П’ятницька церква в Чернігові (іл.8). На основі уламків декору Кирилівську церкву слід датувати останньою третиною XII ст. Зараз територія пам’ятки потребує вилучення із землекористування колгоспу.
Джерело: Лукомський Ю.В. Архітектурна спадщина давнього Галича. – Галич: 1991 р.