2007 р. Корогва на оленячих рогах

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”

Дата: 31.05.2007

В українських музеях скромно зберігається чимало сенсаційних святинь. Лежать десь у кутках запасників віками, тримаючи енергетику своєї епохи, чогось чекають. Думаємо, прийшов час розповісти про неймовірну пам’ятку запорожців, яка виявилася шедевром світового рівня. І добре, що за нею не довелося мотатися світами. Достатньо завітати до Кіровограду, в обласний художній музей. Саме там вціліла мисливська корогва козацької епохи.

До редакції журналу “Музеї України” надійшов лист від наукового співробітника Кіровоградського музею Т.Ащеулової. І кілька фото, побачивши які, журналісти зрозуміли – це сенсація. До нашого часу дійшло кілька козацьких корогв, які зберігаються в музеях України та запасниках музеїв Польщі і Росії. Але, як ми зрозуміли, ніхто нічого подібного не бачив.

“Мисливська корогва невідомого українського майстра ХVІІІ століття – один з найунікальніших експонатів козацької доби. Вона представляє собою двосторонній олійний живопис на полотні, що натягнуте на справжні оленячі роги.

З обох боків корогви зображені епізоди з життя святих. З однієї сторони полотна зображений Євстафій Плакида – римський полководець, якому, за легендою, під час полювання між рогів оленя, якого він переслідував, явився образ Христа. З другої сторони – Св. Домнікія, яка вважається уніатською святою та Св. Іаков, який відноситься до православ’я. Цей парадокс свідчить про те, що українські народні художники в своїх творах поєднували уніатських і православних святих. Свідоцтвом цього є саме це зображення.

Святий Євстафій вважається покровителем мисливства. Очевидно, що ця корогва колись була обов’язковим атрибутом для парадних виїздів на полювання. Корогва потрапила до фондів нашого музею в 1946 році з Львівського історичного музею як козацький прапор. Після реставрації в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України твір експонувався на Всесоюзній виставці “Реставрація музейних цінностей в СРСР” (Москва, 1984р.), де викликав велике зацікавлення фахівців та любителів мистецтва”. – пише Т.Ащеулова.

Зауваження скептиків про належність шедевру комусь із польської шляхти, опитані нами експерти відкинули. Художники, які писали для польських вельмож, консультувалися з католицьким духовенством. Ця корогва має всі ознаки православної ікони. Хоча, це вже тема для наукової дискусії професіоналів.

Ймовірно, корогва була виготовлена до якогось свята чи візиту когось з козацької старшини, до маєтку одного з тодішньої знаті. Оленячі роги у ті часи дуже цінилися, виконуючи роль магічного оберега. Особливо, якщо оленя вполював господар чи гість. Можливо якийсь отаман чи гетьман, вполювавши оленя, через кілька місяців отримав на згадку роги, перетворені в корогву. Зрозуміло, що та людина займала дуже високу посаду в козацькому середовищі. Тихо прозвучали прізвища Сагайдачного і Хмельницького… Може Мазепа… Але, говорити щось напевно, ніхто не може. Ми маємо короткий опис та фотографії. І цілу купу версій і припущень.

Зрозуміло, потрібне більш ретельне дослідження, бажано із застосуванням сучасної техніки. Треба визначити точну дату виготовлення. Співставити з тодішніми історичними персонажами. Продивитися відомі картини, літографії, книги. Може є десь якась згадка чи зображення… Зрозуміло, що ця корогва побувала у чиїхось дуже відомих руках…

“Насамперед корогва – це прапор. – пише Т.Ащеулова, – За призначенням вони поділяли на гетьманські – були державними прапорами України і січові – символом війська Запорізького, а полкові – бойовими прапорами козацького війська.

Під час походів прапор завжди майорів на чолі війська. Під час битв біля корогви точилася запекла боротьба, бо втрата прапора для козаків означала поразку. Корогва була одним з найшанованіших козацьких клейнодів. Корогва, як і всі інші клейноди була обов’язковим атрибутом усіх козацьких ритуалів. У бою та під час найбільших урочистостей гетьманська корогва свідчила про присутність гетьмана. Після винесення корогви із січової церкви починали скликати і проводили раду козацьку. Під час похорону гетьмана за труною несли схилену корогву.

Почесними охоронцями корогви були генеральні, військові, полкові, курінні та сотенні хорунжі. Корогва входила до складу клейнодів, тобто атрибутів влади козацької старшини, які після відродження в середині ХУІІ століття української державності стали державними символами. До середини ХVІІ століття клейноди виступали як символ влади козацької старшини. Вони були спільними для городових і запорізьких козаків. У походах вони перебували при козацькому війську, а в мирний час зберігалися у військовій скарбниці.

З 1648 року гетьманські клейноди стають державними символами Гетьманщини. Новообраним гетьманом клейноди надсилались польським королям, турецьким султанам і російським царям”. Дуже цікаво, що до 1946 року, корогва зберігалася у Львівському історичному музеї. Що сталося у той рік? Велика ревізія музеїв Західної України? Багато чого було вивезено? Ким і куди? Одну адресу знаємо – Кіровоград.

Думаємо ми і про сенсаційний наказ Сталіна № 2 про передачу незалежній Україні козацьких реліквій з музеїв Петербургу і Москви. Тоді наказ не виконали! А от в тридцятих роках до тодішньої столиці Харкова, прибув цілий вагон з козацькими прапорами. Після недовгих роздумів, тодішнє комунячеське керівництво, вирішило козацькі символи знищити. Що і було зроблено. Спалили у дворі одного з харківських музеїв.

Однак, знайшлися невідомі українські патріоти, що врятували частину прапорів, підмінивши їх якимись царськими відзнаками. Певні прапори зберігаються в якихось музеях Харкова. Дуже хитро заховані у запасниках. Повинні вціліти… Дещо вже знайшли і виставили в експозиції… Час писати про ту історію ще не прийшов – дуже мало інформації. Все на рівні чуток і легенд. На жаль, власним мізерним коштом, ми не можемо провести повноцінного розслідування харківської історії. Знайшлися б допитливі місцеві журналісти і студенти-історики! Але, досліджують щось, вже давно описане…

Головне, корогва в Україні. Сподіваємося, керівництво Кіровоградського художнього музею вже виставило її в експозиції. Організувало надійну охорону. Адже, вартість подібних експонатів починається з мільйонів…

Взагалі, про сенсаційні речі в музеях Кіровограду, слід поговорити окремо. Будете в тому місті, виділіть час, відвідайте музеї!

Кілька років тому, там помер звичайний електрик, залишивши по собі колекцію світового рівня… Та, то вже зовсім інша історія…

Джерело: “Музеї України”