Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1998 р. Жовківщина

с. Крехів. (УГКЦ)

Церква св. Миколи Крехівського монастиря ЧСВВ.

Крехівський монастир розташований на південній околиці села на відстані 3 км від нього. Заснований у 1612 р. старцем Іоілем під горою Побійною. Там над печерою постала перша дерев’яна церква св. ап. Петра і Павла. Дещо пізніше монастир перенесено на нинішнє місце. У 1660-х pp. його обведено мурованою стіною з чотирма наріжними і п’ятою надбрамною вежами, внаслідок чого він став оборонним. На території монастиря були дерев’яні церкви: Преображення Господнього (головна), св. Миколи, Св. Трійці та каплиця Покрови пр. богородиці. Крехівський, тоді Святопреображенський, монастир відтворив на гравюрі 1699 р. монах-мистець Діонісій (Денис) Сінкевич. Ця обитель пов’язана з такими історичними іменами, як гетьман Петро Дорошенко та Іван Мазепа, які були там під час турецької війни 1672 р. У 1775 р. у монастирі почалися значні відбудовчі роботи. В цьому ж році стару церкву Преображення Господнього продано до с Добросина, решта церков – в інші навколишні села. Церква св. Миколи, розібрана ще у 1755 році, продана до села Лозини, а її іконостас до с. Зарудець Жовківського повіту, де зберігається до нинішнього дня.

Сучасна мурована церква св. Миколи збудована між 1721 – 1751 pp., правдоподібно, за проектом Дениса Сінкевича, який був її фундатором, і скінчена після його смерті. Точна дата початку будівництва – невідома, у 1721 р. почали заготовляти будівельний матеріал. Згідно з письмовими джерелами, будівництво розпочате за ігумена Єссе Глинського (з 1727 р.), а в списку ігуменів занотовано, що церкву почав мурувати Йосафат Снятковський (1737 p.). Повне викінчення наступило за Йосафата Висоцького (від 1747 по 1751 p.). Іконостас для цієї церкви виконав Василь Петранович у 1740-х pp., амвон різьбив Олександр Кулявський з Жовкви. За ігуменства Сильвестра Лащевського продовжилось прикрашення церкви. У 1775 р. вівтарну частину розписав al fresco львівський живописець Петро Витавицький. У наступному році художник Остап Білявський виконав фресковий стінопис у каплиці св. Миколи. Каплиця пр. богородиці по лівій стороні мальована у 1778 р. В 1776-1778 pp. іконостас розсунено по бічних каплицях, а посередині поставлено вівтар на чотирьох колонах з різьбленими царськими вратами. Врата різьбив Іван Щуровський, вівтар – Матвій Полейовський, обидва зі Львова.

Усі ці мистецькі цінності були знищені після 1946 p. Збереглися лише чудотворна ікона Богоматері Верхратської та ікона св. Миколи, які до 1991 р. перебували у львівських церквах св. Параскеви та Успения пр. богородиці. Невеличка декоративна баня з ліхтарем на даху бабинця поставлена під час ремонту 1779 р. Реставрована у 1854 р. Монастир стояв закритим з 1946 по 1990 р. 29 серпня цього року з Гошева прибули перші новики. Першим ігуменом відродженого монастиря став о. Теодозій Янків. В монастирі відкрито Малу греко-католицьку семінарію. Ведуться реставраційні роботи за проектом архітектів Семена Цимбалюка (керівник) , Богдана Барана, Світлани Храпаль та інженера Ярослава Римара (Державна перша премія в галузі архітектури за 1997 р.).

Ансамбль монастиря складається з церкви св. Миколи, трьох корпусів келій, оборонних мурів з вежами і воротами.

Церква розташована при східній оборонній стіні. Мурована, хрестова в плані споруда з вкороченими прямокутними раменами та прямокутним бабинцем і гранчастим вівтарем. Середхрестя трансепту вінчає шоломова баня на восьмигранному підбаннику, увінчана світловим ліхтарем з маківкою. Аналогічної форми баня, але без підбанника, покриває вівтарну частину. Трансепт і бабинець вкриті двосхилими дахами. Над бабинцем встановлена псевдобаня з ажуровим ліхтарем. Північний і південний фронтони декоровані трьома нішами. Кути споруди підкреслені спарованими пілястрами, головний вхід акцентований порталом зі скульптурним рельєфом св. Миколи. Інтер’єр вкритий новим стінописом, виконаним у 1993-1994 pp.

Корпуси келій розташовані при східній і південній оборонних стінах. Побудовані вони в декілька етапів: 1755, 1775-1780 та 1902 pp. Первісна дзвіниця, яка знаходилась над первісною брамою в східній оборонній стіні, відновлена у 1995-1996 pp. Тоді ж відновлена і дзвіниця, влаштована у 1759-1761 pp. на північно-східній оборонній вежі з XVII ст. Відновлені також і оборонні мури та вежі монастиря, зведені в 1660-х pp. Тривають роботи по повному відтворенню монастирської обителі.

Джерело: Слободян В. Жовківщина: історико-архітектурні нариси церков. – Жовква: 1998 р., с. 84 – 89.