Церква св.Микити

Розмір зображення: 800:670 піксел

Дерев’яна церква св.Микити 17..18 ст. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 154].

Вперше згадується у акті візитації 1726 р.: “Церква з цілою структурою новою з двома банями. Дзвіниця окремо”. 1 Так і датує її більшість дослідників – початком XVIII ст. 2, хоча в деяких документах і публікаціях окреслюється як дерев’яна будівля кінця XVII чи перелому XVII/XVIII ст. 3 Як свідчать дані радіовуглецевого аналізу, дерево, з якого збудована церква, перестало рости біля 350 років тому. Тому дехто з сучасних дослідників за дату побудови церкви приймає дату з ікони св. Микити – 1631 р. 4 Ікона св. Микити з житіями має фундаційний напис про те, що намальована вона коштом Теодори з Прилук 4 вересня 1631 р. У 1852 р. церква відновлена і ґрунтовно перебудована коштом місцевого дідича Івана Лоського. 5 Тоді, імовірно, влаштована дзвіниця над бабинцем замість окремої та встановлено органи. 6 У1867 та 1872-1874 рр. парафія вчинила сильний опір відлатин-щенню обряду та введенню православ’я. 7 З 1875 р. – православний храм. У 1912 р. єпархіальний архітектор Александр Пуринґ отримав завдання спроектувати новий храм. 8 Теж саме завдання отримав на початку 1914 р. новопризначений єпархіальний архітектор Євген Чиж. 9 Після першої світової війни зачинена, а у 1927 р. в ній влаштована неоунійна парафія св. Микити. 10 Ця парафія перетривала до 1947 р., до виселення українців під час акції “Вісла”. У 1956 р. відновлена неоунійна парафія, єдина в сучасній Польщі, і продовжує існувати, приймаючи активну участь у контактах між віруючими західного і східного обрядів. 11

Православна громада влаштувала у 1930-х рр. будинок молитви в одній з хат в центрі села, який був зруйнований у 1938 р. 12 Під час короткого, з 22 по 28 вересня 1939 р., перебування радянської армії в селі, православна громада зайняла церкву, але з приходом німецьких військ вона знову перейшла в руки неоунійної громади, а православна громада отримала приміщення школи на влаштування в ньому дому молитви. Цей будинок молитви згорів 24-26 липня 1944 р. під час проходження фронту через село. 13 Остання їх службу Божу відправив о. Микола Щур 25 серпня 1945 р. 14

У 1970-1980 рр. під наглядом інженера Зиґмунта Вчеліка з Варшави здійснено ґрунтовний ремонт неоунійної церкви15 – підведено новий фундамент і підвалини, замінено дерев’яні лисиці металевими. У 1986 р. знято старе полотно з росписами з внутрішніх стін церкви і на протязі 1986-1988 рр. нові розписи виконали працівники Варшавської Академії Мистецтв Ришард Возьняк з колегою Марком темперою. 16

Церква – зрубна будівля на соснових підвалинах. Складається з прямокутної нави, до якої зі сходу прилягає вужчий гранчастий вівтар з захристією зі сходу, а з заходу – невеликий присінок. Вкрита церква двосхилим дахом, увінчаним на гребені сиґнатуркою з цибулястою банькою, який над вівтарем переходить у п’ятисхилий. Над присінком здіймається невисокий ярус вежі-дзвіниці, вкритий пірамідальним наметовим дахом. Стіни церкви шальовані вертикально дошками і лиштвами. В інтер’єрі всі об’єми перекриті пласкими стелями. Зберігся іконостас середини XIX ст. та деякі ікони і частини вистрою XVII-XIX ст.

1. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 780, a. 225a.

2. Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992.

3. Gawarecki H., Marszalek J., Szczepanik Т., Wójcikowski W. Lubelszczyzna. – Warszawa, 1979. – S. 368; PokropekM. Atlas sztuki ludowej i folkloru w Polsce. – Warszawa, 1978. – S. 200; Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. – Warszawa, 1993.

4. Pulcyn T. Kostomłoty. Dzieje jedynej w Polsce neounitskiej parafii i sanktuarium unitów podlaskich według opowiadania ojca Romana Piętki, marianina. – Warszawa-Lublin-Kostomłoty, 1998. – S. 40.

5. ХВЕВ, 1882. № 9. -C. 159.

6. Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992.

7. Pruszkowski J. Martyrologium czyli męczeństwo Unji Swientej na Podlasiu. – Lublin, 1921. – S.

8. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Chełmski Konsystorz Prawosławny, sygn. 2357.

9. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 237, аркуш 13.

10. Łomaz В. Neounia w Diecezji Siedleckiej. // Chrześcijański wschód a kultura Polska. – Lublin, 1989. – S. 55-76; ЦДІА, фонд 309, опис 1, справа 1064.

11. Pulcyn Т. Kostomłoty. Dzieje jedynej w Polsce neounitskiej parafii i sanktuarium unitów podlaskich według opowiadania ojca Romana Piętki, marianina. – Warszawa-Lublin-Kostomłoty, 1998.

12. Інтерпеляція посла д-ра Степана Барана до премієр міністра (1938). // Надбужанщина. – Нюйорк, Париж, Сідней, Торонто. 1986. Т. 1. – С. 700-713.

13. Urban К. Materiały do powojennych dziejów cerkwi prawosławnej na Podlasiu. // Над Бугом і Нарвою. – Більськ Підляський, 1993. № 1. – CIO.

14. Pulcyn T. Kostomłoty. Dzieje jedynej w Polsce neounitskiej parafii i sanktuarium unitów podlaskich według opowiadania ojca Romana Piętki, marianina. – Warszawa-Lublin-Kostomłoty, 1998. – S. 74.

15. Там само. – S. 41.

16. Там само. – S. 42.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 241 – 242.