Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.

Будинок, у якому народився М.І. Кибальчич

Паспортна інформація

Будинок, де народився М. І. Кибальчич

Пам’ятка історії

1853 р.

Розміщення:

Чернігівська обл., Коропський район, смт Короп, вул. Кибальчича.

Загальний опис:

Будинок дерев’яний, одноповерховий, покрівля металева. Фундамент цегляний, вікна прямокутні. Стіни оббиті тонкою дошкою. Меморіальний будинок має 4 кімнати, коридор. З коридору (17 м2, 1 вікно) прямо ведуть двері в передпокій (12 м2, 1 вікно). Із передпокою прямо двері в їдальню (10 м2, 2 вікна). З цієї кімнати направо двері в вітальню (15,6 м2, 2 вікна). Направо ведуть двері в кухню (13 м2, 1 вікно).

На фасаді меморіального будинку встановлена меморіальна дошка з написом:

“В цьому будинку 31 жовтня 1853 року народився революціонер-народоволець, винахідник Микола Іванович Кибальчич”.

На території садиби за меморіальним будинком споруджений сарай. Біля будинку-музею встановлений літак МИГ-17, турбіни МИГ-21 (дві) та двигун реактивний МИГ-17.

Площа будинку – 67 м2.

Розміри меморіальної дошки – 0,5×0,4 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Будинок збудовано в 50-60-х роках ХІХ ст. В цьому будинку в м. Коропі Кролевецького повіту, Чернігівської губернії, в сім’ї священика народився Микола Іванович Кибальчич.

До 1917 р. в будинку жили родичі Кибальчича, після революції, до 1959 р., будинок використовувався приватними власниками. За рішенням Виконкому обласної Ради депутатів трудящих № 130 від 26.02.1959 р. в будинку відкрито меморіальний музей M.I. Кибальчича, якому присвоєно звання народного.

В січні 1973 р. музей перетворено в державний меморіальний музей М. Кибальчича.

Кибальчич Микола Іванович (19(31).10.1853 р. – 3(15).04.1881) – видатний революціонер-народник, вчений-винахідник.

У 1860 р., після смерті матері, Миколу забирає до себе в село Мезин дід – Максим Іваницький. В Мезині він закінчує місцеву церковно-приходську школу. З 1864 до 1867 року навчається в Новгород-Сіверському духовному училищі, а з 1867 р.- на нижчому відділенні Чернігівської духовної семінарії.

У 1869 р. залишає Чернігівську духовну семінарію і вступає до Новгород-Сіверської гімназії, яку закінчив в 1871 р. із срібною медаллю. В гімназії він брав участь у створенні нелегальної бібліотеки, в якій були твори М. Добролюбова, Д. Писарєва, лондонські видання герценівської “Вольной русской типографии”, альманах “Полярная звезда”, комплекти журналів “Современник”, “Отечественные записки” тощо.

Члени бібліотечного гуртка були знайомі з романом М. Чернишевського “Що робити ?” В гімназії Микола Кибальчич організовує випуск рукописного студентського журналу “Винт”.

З 1871 по 1873 р. М. Кибальчич навчається в Петербурзькому інституті інженерів шляхів. У 1873 р. він залишає третій курс інституту і вступає до Петербурзької медико-хірургічної академії.

У 1875 р. Кибальчич їде на канікули в с. Жорнище, Липовецького повіту, Київської губернії до брата, де заводить знайомство з селянами, розповсюджує заборонену літературу. Коли він повертається до Петербурга, поліція робить обшук на його квартирі, знаходить пачки з забороненою літературою та заарештовує його. Кибальчич був відправлений під слідство в тюрму й просидів там біля 3-х років. Лише у 1878 р. відбувся суд. Кибальчич був засуджений до одного місяця тюрми.

У 1878 р. Кибальчич повернувся до Петербурга з надією продовжити навчання, але його висилають із столиці. Згодом Кибальчич повертається до Петербурга, він переходить на нелегальне становище під прізвищем Агатескулов.

В цей час він примкнув до народницької організації “Земля і воля”, а з 1879 р. вступає до “Народної волі”, бере активну участь в підготовці замаху на царя Олександра ІІ.

В цей час він співробітничає в журналах “Русское богатство”, “Слово”, “Новое обозрение”, “Мысль”, “Народная воля”. Виконуючи завдання організації “Народная воля”, Кибальчич створює спеціальну майстерню по виготовленню вибухових речовин.

В ніч на 1 березня 1881 р. Кибальчич за допомогою М. Суханова та М. Грачевського виготовив чотири бомби, ними був вбитий цього ж дня цар.

17 березня 1881 р. М. Кибальчич був заарештований. З 21 по 23 березня в одиночній камері він складає проект реактивного двигуна. Це була перша смілива спроба російської винахідницької думки підійти до розв’язання важливих питань з теорії і практики польотів реактивних літальних апаратів. Але проект Кибальчича потрапив до архіву, пролежав там 36 років і лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції, у 1918 р., був опублікований.

Суд над народовольцями закінчився 30 березня 1881 р. Кибальчича, разом з іншими народовольцями, засудили до страти.

3 квітня о 9-й годині 20 хвилин ранку M.I. Кибальчича і його товаришів прилюдно страчено в Петербурзі на Семенівському плаці.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради депутатів трудящих № 286 від 31.05.1971 р.

Охоронний № : 880.

Основна бібліографія, архівні дані:

Іващенко B.I. Николай Кибальчич.- К.: Молодь, 1962.

Турик О. Вченому і революціонеру // Деснянська правда.- 1965.- 20 серпня.

Повод О. Зоряний мрійник // Комсомольський гарт.- № 128.- 1973.- 30 жовтня.

Ілюстративні матеріали:

Будинок, де народився М.І. Кибальчич. Схематичний план.

Будинок, де народився М.І. Кибальчич. Загальний вигляд.

Будинок, де народився М.І. Кибальчич. Фрагмент. Меморіальна дошка.

Вкладені елементи

Схематичний план
Схематичний план
Загальний вигляд
Загальний вигляд

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 206

Модифіковано : 28.05.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.